Конституційні основи, характеристика форми правління Ліхтенштейну

У князівстві діє конституція 1921 року, яка доповнювалася поправками в 1938, 1939, 1965, 1990, 2003 років. За формою правління Ліхтенштейн є спадковою парламентської конституційною монархією.

Конституція Ліхтенштейну включає 115 статей, складається з короткої преамбули і 12 глав, які описують (по порядку) політичний лад Ліхтенштейну; повноваження князя; функції держави; права і обов’язки громадян; діяльність парламенту; роботу Національного комітету (органу, який діє в перервах між засіданнями парламенту для вирішення ряду питань, що відносяться до компетенції легіслатури); діяльність уряду; судову систему; інститут державної і цивільної служби; справи комун. Заключні дві глави містять відомості про порядок перегляду основного закону, а також прикінцеві положення.

Правом конституційної ініціативи мають громадяни країни, які повинні зібрати не менше 1 500 підписів осіб, які мають право голосу, на підтримку такої ініціативи. Також запропонувати поправки до основного закону можуть комуни, якщо пропозиції будуть підтримані мінімум 4 комунами. Крім того, зміни до конституції можуть пропонувати парламент і уряд Ліхтенштейну (ст. 64 конституції). Для прийняття поправок за них повинні проголосувати не менше 3/4 депутатів парламенту на двох послідовних засіданнях. Поправки, які мають високу важливість, можуть потім бути винесені на референдум, після чого надходять на підпис до князю (ст. 112).

Якщо ініціатива стосується скасування монархії, її можуть висунути тільки громадяни в кількості не менше 1 500 осіб. Така ініціатива проходить описані вище стадії затвердження, за винятком підпису князя. Потім парламент зобов’язаний розробити проект республіканської конституції і також винести його на референдум мінімум через рік і максимум через два роки після публікації проекту. Одночасно князь має право винести на цей референдум власний проект конституції. Для прийняття на референдумі проект повинен отримати абсолютну більшість голосів при винесенні одного проекту. Якщо проектів два, то громадяни, кожен з яких отримує по два голоси, вибирають між ними і діючою конституцією в двох турах, при цьому до другого туру проходять два проекти або проект і діюча конституція, які отримали найбільшу кількість голосів. У другому турі громадяни мають по одному голосу, прийнятим вважається варіант, який отримав абсолютну більшість голосів (ст. 113).

Посилання на основну публікацію