Конституційні основи Великобританії

Неписана (частково писана) конституція Великобританії складається з системи законодавчих актів, прийнятих в різні історичні епохи, які, уточнюючи один одного, формують єдиний звід законів. Основні конституційні акти: «Велика хартія вольностей» (1215 роки). Акт про краще забезпечення свободи підданого і про попередження ув’язнень за морями (1679 рік), Білль про права (1689 рік), Акт про парламент (1911 рік).

Великобританія – конституційна монархія. Порядок успадкування престолу визначений Актом про престолонаслідування (1701 рік). Сини суверена успадковують престол по старшинству; в разі відсутності синів престол переходить до старшої дочки. Правом на престол володіють тільки послідовники Церкви Англії. Монарх вважається главою держави, верховним головнокомандувачем. Монарх – важливий символ національної єдності. Клятви вірності короні вимовляють міністри, державні службовці, поліцейські і військовослужбовці; управління державою проводиться від імені монарха. Крім того, монарх має право абсолютного вето на будь-який закон, прийнятий парламентом, проте останній раз це право було застосовано в 1707 році, за що отримало прізвисько «сплячого повноваження»; монарх має право призначати і звільняти з посади прем’єр-міністра і міністрів, але, слідуючи склався за 200 років конституційного звичаєм, глава держави призначає прем’єр-міністром лідера партії, яка перемогла на виборах, а міністрів – за пропозицією голови уряду.

Посилання на основну публікацію