Конфлікти і розколи в Хорватії

Найбільш кровопролитним конфліктом в постсоціалістичної історії Хорватії був хорватсько-сербський збройний конфлікт 1990-х років, в ході якого загинули близько 10 тисяч осіб. Сербське населення, яке по переписом 1991 року становить 12,1%, скоротилося до 4,5% в 2002 році, з країни емігрували сотні тисяч людей, економіці було завдано колосального збитку. Країні потрібно майже десять років, щоб відновити довоєнні показники в багатьох сферах.

Розкол за етнічним принципом, який найяскравіше і болісно проявився в ході війни, не можна вважати повністю подоланим. За оцінкою «Amnesty International», на ситуацію в Хорватії впливають два протилежних фактори: «відгомони» війни, які породжують нетерпимість, і офіційний статус країни – кандидата в ЄС (що змушує до сприйняття європейських демократичних стандартів). Згідно з висновком Європейської комісії, зробленому в квітні 2005 року, в Хорватії необхідні серйозні зміни в сферах захисту прав меншин і біженців, судової реформи, регіонального і місцевого управління і боротьби з корупцією.

Під впливом етнічних відмінностей (на яких особливо акцентувалася увага під час правління Туджмана) інші розмежування виявилися «відсунуті» на другий план. Після зняття гостроти етнічного конфлікту ці соціально-економічні та ідейно-політичні протиріччя виявилися й загострилися.

Коефіцієнт Джині, який характеризує нерівність в доходах або споживанні, в 2001 році склав в Хорватії 29,0 (значення 0 представляє абсолютну рівність, значення 100 – абсолютне нерівність).

Посилання на основну публікацію