Конфлікти і розколи в Туреччині

Турецька Республіка бере участь в ряді конфліктів і суперечок з прикордонними країнами, а також переживає кілька внутрішньополітичних конфліктів.

З 1960 року між Туреччиною і Грецією існує конфлікт з приводу морського кордону в Егейському морі. Учасники конфлікту несуть невеликі економічні збитки, викликані необхідністю використання буферної зони між територіями двох держав. Обидві країни прагнуть до вирішення конфлікту і висловлюють побажання до його швидкому вирішенню.

Туреччина побічно бере участь в кіпрському конфлікті, який почався в 1963 році з опублікування нової конституції, що утискає права турецького населення острова. Основні події конфлікту припадають на 1974 рік, коли Туреччина ввела на острів свої війська для захисту турецького населення, сприяючи проголошення на півночі Кіпру самостійної республіки з турецьким населенням. Конфлікт забрав більше 7 000 життів і надає безперечний вплив на економіку острова, так, накладені на турків-кіпріотів економічні санкції діють досі.

24 січня 2006 року турецьким міністром закордонних справ на розгляд ООН був представлений план, що передбачає скасування всіх обмежень, пов’язаних з Кіпром. ООН, яка бере активну участь у вирішенні конфлікту, прийняла ці пропозиції до розгляду. Турецька сторона відмовляється офіційно визнати Республіку Кіпр в якості члена ЄС, що ускладнює відносини Туреччини з Євросоюзом.

Найбільший внутрішній конфлікт – з курдами. Розпочата ще в 1920 році боротьба курдського населення Туреччини за надання автономії триває і донині. Відкрите протистояння з турецьким урядом веде Курдська робоча партія. Уряд Туреччини визнає, що ситуація в Південно-Східній Анатолії вимагає врегулювання демократичним шляхом, проте в умовах триваючих терористичних атак боротьба ведеться за допомогою військової сили.

Після серії вибухів, що прогриміли в країні в березні-вересні 2006 року, жертвами яких стало понад 30 мирних жителів, лідер КРП Абдула Аджалан (міститься в турецькій в’язниці на остові Імрали) закликав до припинення вогню, яке КРП в односторонньому порядку проголосила в кінці вересня 2006 року. Разом з тим вже восени 2007 року стався ряд терористичних атак, в яких були звинувачені курди.

Внутрішньополітичний конфлікт з курдським населенням вносить нестабільність у відносини Туреччини та Іраку. Конфлікт між двома країнами в його сучасному вигляді триває з 1979 року, проте в даний момент одним з основних спірних питань є розміщення курдських терористичних угруповань на території Іраку. Туреччина йде на порушення спільного кордону з Іраком з метою ведення боротьби з курдськими терористами. Для досягнення загальної домовленості з цього питання і забезпечення безпеки кордонів з метою запобігання перетину її курдськими повстанцями, іракські власті заборонили діяльність КРП на території країни, оголосивши її терористичною організацією. Терористичні атаки курдів стали приводом для проведення турецькою армією в лютому 2008 року на півночі Іраку військової операції проти бойовиків сепаратистської Робочої партії Курдистану (РПК).

Виступаючи на боці Азербайджану, Туреччина частково залучена і в конфлікт навколо Нагірного Карабаху. З 1993 року, коли через вірменського настання в Карабасі на територію Туреччини прибула значна кількість азербайджанських біженців, турецькою стороною здійснюється економічна і транспортна блокада Вірменії. З 1994 року ведеться підготовка кадрів для азербайджанської армії турецькими військовими радниками. Турецька сторона категорично відмовляється визнавати факт геноциду вірменського населення на території Османської імперії в 1915 році, в той час як представники Вірменії наполягають на зворотному.

Для Турецької Республіки показник коефіцієнта GINI, що відображає нерівність в доходах і споживанні, склав у 2000 році 40. Це середній показник, який говорить про те, що в суспільстві існують серйозні розриви між бідними і багатими. Разом з тим істотних конфліктів на соціально-економічному грунті не спостерігається.

Посилання на основну публікацію