Конфлікти і розколи в Сербії

На початку 1990-х років Сербія була непрямим учасником збройних міжетнічних конфліктів в Хорватії та Боснії і Герцеговині, підтримуючи до певного часу державні утворення хорватських і боснійських сербів, які прагнули приєднатися до СРЮ. Але найбільш значимий для Сербії конфлікт останнього часу пов’язаний з ситуацією в Косово. Для сербів край Косово і Метохія – «колиска» сербської державності та православ’я, місце дії оспіваної народним епосом Косівської битви, серцевина національного міфу, для албанців – один з головних центрів формування сучасної албанської нації. Давній сербо-албанська конфлікт в краї, періодично загострюючись, часом беручи уповільнені форми, існував і в королівської, і в «тітовської», і в «мілошевічской» Югославії.

У 1998 році в албанському сепаратистському русі, перш прямував стратегії ненасильницького опору, з’являється радикальну течію. Воно створює Визвольну армію Косова (ОАК) і переходить до збройної боротьби, яка отримує інформаційно-пропагандистську, політико-дипломатичну, а потім і пряму військову підтримку США і країн НАТО. Ціною конфлікту стали масові потоки біженців (спочатку – албанських, потім – сербських і циганських) і значних руйнувань інфраструктури Сербії.

Після бомбардувань Югославії силами НАТО з 24 березня по 10 червня 1999 року край, відповідно до прийнятої РБ ООН резолюцією № 1244, був переданий під тимчасове управління ООН, а на його територію введені міжнародні миротворчі сили під командуванням НАТО. Хоча резолюція № 1244 підтвердила суверенітет і територіальну цілісність СРЮ, косовська проблема для Сербії перетворилася з внутрішньополітичної в зовнішньополітичну. Проголошення незалежності Косово 17 лютого 2008 року, визнаної США і більшістю країн ЄС, але не визнаної Сербією, Росією, Китаєм, Індією і більшістю членів ООН, перетворило питання про статус краю в важливу міжнародну тему. Особливе значення цієї проблеми для самосвідомості сербського суспільства істотно визначає характер внутрішньополітичних розколів і ступінь стабільності влади.

Інші міжетнічні та регіональні розколи (у Південній Сербії, в Воєводині, в Санджаку) в даний час не проявляються в гострій формі, але можуть призвести до зростання напруженості при несприятливих зовнішньо- і внутрішньополітичних умовах.

Посилання на основну публікацію