Конфлікти і розколи в Нідерландах

В даний час в Нідерландах проживає близько 800 тисяч мусульман (5,3% населення): марокканців, турок, вихідців з Суринаму, Сомалі, Боснії і Герцеговини, Афганістану та інших, які приїхали в країну або вже народилися в ній.

Тривалий час факт присутності в країні значного населення з іншими традиціями і перевагами не викликав значних політичних дебатів. Ситуація змінилася в 2002 році, коли в велику політику вступив ексцентричний Пім Фортайн, що заснував партію «Список Піма Фортайна». Фортайн проголосив іслам релігією регресу і стверджував, що Нідерланди не можуть приймати мусульманських та інших іммігрантів в нинішніх обсягах, оскільки це загрожує безпеці культурних і політичних цінностей країни. Ситуація додатково ускладнювалася відкритим гомосексуалізмом Фортайна, що також протиставляло його позицію поглядам мусульман. У 2002 році Фортайн був убитий радикальним представником руху за права тварин. У день вбивства у будівлі парламенту сталися заворушення приголомшених прихильників політика, однак головною відповіддю громадськості на загибель Фортайна стала значна підтримка, надана його партії на що відбулися незабаром вибори.

Наступним етапом ідейного протистояння стала демонстрація в 2004 році фільму скандально відомого режисера Тео ван Гога «Підпорядкування». Фільм спочатку створювався як провокація, покликана привернути увагу громадськості до становища жінок в ісламському світі взагалі і нідерландському мусульманському співтоваристві зокрема. Назва фільму перемагало переклад арабського слова «іслам» ( «покірність»), а сама стрічка містила кадри жіночих тіл з боді-артом у вигляді цитат з Корану, що характеризують статус жінки в ісламі. Сценарій фільму був написаний депутатом нідерландського парламенту Аян Хірсі Алі (уродженкою Сомалі), що виступала з критикою консервативного ісламу. Творці картини домоглися бажаного ефекту, викликавши невдоволення не тільки в середовищі мусульман, але і у європейського населення, поставивши питання про межі свободи слова. Реакцією мусульманських фундаменталістів на виклик ван Гога стало вбивство режисера молодим ісламським фанатиком. У відповідь на вбивство по країні прокотилася хвиля підпалів мечетей та інших центрів мусульманської культури, на яку мусульмани відповіли кількома спробами аналогічних дій проти християнських церков.

2006 рік ознаменувався виходом із парламенту Аян Хірсі Алі, яка повідомила про себе недостовірні особисті дані при подачі заяви про надання статусу біженця. У зв’язку зі спробою позбавити Аян нідерландського громадянства міністр у справах імміграції та інтеграції Ріта Вердонк піддалася жорсткій критиці з боку партії «Демократи-66». Коли Вердонк відмовилася піти у відставку на вимогу «Демократів», останні вийшли зі складу правлячої коаліції, що призвело до необхідності проведення нових виборів. Протести громадськості та опозиції в парламенті викликало також намір Вердонк вислати 26 тисяч приїжджих, давно прибулих в країну, але так і не зуміли представити достатніх підстав для надання їм притулку. В результаті тривалих переговорів наприкінці 2006 року, ледь не викликали чергова урядова криза, рішення про депортацію було відкладено, а в 2007 році було прийнято рішення про те, що на осіб, які приїхали до Нідерландів до квітня 2001 року, буде поширено дію своєрідною амністії з наданням бажаного статусу. Разом з тим правила в’їзду в Нідерланди і отримання там статусу біженця або громадянства помітно посилюються в порівнянні з попереднім періодом.

У Нідерландах трудові конфлікти неодноразово відрізнялися підвищеною гостротою. Останнім за часом помітним проявом цієї традиції стали події 2004 року, коли влада країни оголосила про необхідність скорочення соціальних витрат в інтересах оздоровлення економіки і подолання відставання від інших розвинених країн. У відповідь профспілки організували численні масові акції протесту, в яких тільки в Амстердамі брали участь, за різними оцінками, від 200 до 300 тисяч чоловік.

Коефіцієнт Джині, який характеризує нерівність в доходах або споживанні, в 1999 році склав в Нідерландах 30,9 (значення 0 представляє абсолютну рівність, значення 100 – абсолютне нерівність).

Посилання на основну публікацію