Конфлікти і розколи в Литві

Гострі внутрішні конфлікти відсутні. Існуючі тертя навколо прав меншин (поляків, росіян) в області культурного розвитку (влада країни наполягають на тому, що збереження мов і культури меншин і підтримання відповідної інфраструктури в першу чергу є обов’язком самих меншин, а не держави) не мають помітного конфліктного потенціалу. Разом з тим зберігається ймовірність того, що в разі загального погіршення соціально-економічної обстановки в країні дані тертя можуть прийняти безпосередньо політичне забарвлення, і меншості стануть об’єктом для нападок популістськи налаштованих громадських діячів, а також мішенню для правих екстремістів (включаючи неонацистів). Ситуація з російським населенням, хоча і не носить гострого характеру, як в Естонії і Латвії, ускладнена, зокрема, тим, що серед російських рівень безробіття вище, ніж серед литовців.

Коефіцієнт Джині, який характеризує нерівність в доходах і споживанні, в 2003 році склав в Литві 36,0 (значення 0 представляє абсолютну рівність, значення 100 – абсолютне нерівність), що є досить високим показникам для країни – члена ЄС.

Наслідки приєднання країни до ЄС і реалізація принципів спільної політики в галузі сільського господарства можуть в перспективі викликати певне невдоволення з боку зайнятих в аграрному секторі економіки.

У 2007 році по країні прокотилася хвиля страйків і мітингів проти підвищення цін. Повторення подібних подій не виключений і в майбутньому.

Посилання на основну публікацію