Конфлікти і розколи в Йорданії

В цілому, йорданське суспільство сьогодні відрізняється невисокою конфліктністю, однак потенційні загрози досить значні.

Загострення може статися в разі погіршення економічної обстановки, можливість якого йорданська влада завжди мають на увазі. Так, принц Хасан, брат короля Хусейна, в 1998 році відзначив, що скорочення допомоги ООН палестинським біженцям може привести до економічної, соціальної і політичної катастрофи.

За даними доповіді ПРООН «Про розвиток людини 2009», коефіцієнт Джині, що відображає нерівність в доходах і споживанні, становить для Йорданії 37,7 (значення 0 представляє абсолютну рівність, значення 100 – абсолютне нерівність).

З іншого боку, рівень ВВП на душу населення не дуже високий (4 700 доларів за ПКС), безробіття за офіційними даними становить 13% (за неофіційними – до 30%), що може призвести до зростання конфліктних настроїв в суспільстві.

Негативна економічна кон’юнктура може, як і раніше, викликати до життя і такі сили, як ісламський фундаменталізм, представники якого діяли за спинами учасників протесту в 1989 році.

Найбільш помітними прецедентами активності екстремістів на сьогодні є вбивство в 2002 році американського дипломата Лоуренса Фолі мусульманськими бойовиками, ракетний обстріл порту Акаба в 2005 році, де мішенню мав стати корабель ВМФ США, і здійснені в 2005 році терористами-самогубцями вибухи в трьох готелях Аммана, коли загинули 56 осіб, переважно громадяни Йорданії. Оскільки відповідальність за останній теракт взяла на себе іракський осередок «Аль-Каїди», повторення таких акцій цілком можливо в умовах нестабільності в Іраку.

Відомо, що в даний час ісламістам вдається вербувати молодих йорданців з найменш благополучних верств суспільства для підривної діяльності на іракській території, причому индоктринация нових бойовиків передбачає і різку критику влади самої Йорданії.

Потенційно небезпечною диспропорцією є протиставлення півночі і півдня і міста і села. Так, спостерігачі вказують, що закон про вибори віддає перевагу південь країни і сільським районам, де традиційно сильна підтримка правлячої династії, тоді як райони зі значним палестинським населенням піддаються певної дискримінації за політичними мотивами. З іншого боку, значна частина півдня є депресивними в економічному відношенні регіоном.

Прикладом конфлікту з комплексними причинами є події 2002 року в місті Маані на півдні країни, де сталися збройні зіткнення між місцевими жителями і поліцією, за офіційною версією, що здійснювала заходи зі знешкодження місцевих торговців зброєю, наркоторговців і ісламських екстремістів. Тоді на тривалий час була введена комендантська година; проводилась тотальна перевірка жител на наявність зброї. В ході конфлікту, що розгорівся було вбито не менше 6 осіб.

Відзначається, що операція була викликана відбулися за кілька місяців до неї заворушеннями, в ході яких загинув співробітник поліції. Влада поклала провину на ісламістів і місцевих племінних лідерів, які надали ісламістам притулок.

Разом з тим дослідники вказують, що і Маан, і південь країни в цілому все ж далекі від того, щоб стати розсадником ісламського екстремізму.

Економічні труднощі можуть викликати і зростання активності екстремістів зліва, як це вже було в 1989 році, коли не менше 100 передбачуваних членів Комуністичної партії Йорданії були заарештовані за організацію і участь у заворушеннях, спрямованих проти уряду і програм МВФ.

Ще одним приводом для внутрішньої нестабільності здатні стати зовнішні події, оскільки прецеденти вже мали місце. Так, пригнічені урядовими силами студентські виступи в Ярмукском університеті в 1986 році почалися після ударів американських ВПС по Лівії (протестуючі додали до антиамериканським гаслам вимоги, пов’язані з оплатою навчання і дисципліною в вузі). У 1998 році, коли місто Маан був охоплений протестами проти американських авіаударів по Іраку, спроба арешту відомого ісламського політика і критика дій США Лайта Шубайлана привела до масових заворушень, в ході яких загинули 8 осіб.

Незважаючи на нинішнє відсутність яскраво вираженого прагнення до конфронтації у вихідців з Палестини, деструктивна діяльність з їх боку не може бути повністю виключена. У 2000 році в таборі палестинських біженців бака відбулися зіткнення демонстрантів з поліцією, і для розгону демонстрації були застосовані палиці і сльозогінний газ, а одна людина загинула. Негативний варіант розвитку подій не виключає королем Абдаллою II в 2001 році в зв’язку з початком інтифади на Західному березі річки Йордан і в секторі Газа, здатної спровокувати заворушення серед палестинського населення королівства.

Також не можна повністю виключати можливість схожого конфлікту за участю порівняно недавно з’явилися в Йорданії біженців з Іраку.

Посилання на основну публікацію