Конфлікти і розколи в Іспанії

Процес автономізації перетворив Іспанію в одне з найбільш децентралізованих унітарних держав з елементами федералізму. Однак модель територіальної децентралізації, яка функціонувала досить успішно в Іспанії в постфранкістський період дозволила вирішити складні національно-регіональні проблеми країни на досить тривалий історичний термін, вичерпала свої можливості. Сепаратизм залишається і сьогодні головним викликом іспанській державі.

Широку суспільно-політичну дискусію в країні викликав процес розробки, схвалення і прийняття нового Автономного статуту Каталонії. Уряд Х. А. Родрігеса Сапатеро, яке розпочало реформу держави автономій шляхом федералізації, зуміло протистояти надмірним претензіям Барселони в питаннях фінансування автономії і прибрати з основного тексту Статуту визначення Каталонії як «нації», що суперечить конституції, яка іменує Іспанію «нацією», а інші етнічні освіти «національностями». У підсумку основний текст зберіг колишню (1979 рік) визначення Каталонії як «національності», а в преамбулі нової Статуту присутній компромісне формулювання про те, що визначення Каталонії як нації запропонував саме автономний парламент Каталонії, який враховував почуття і бажання громадян Каталонії, даючи таке визначення в широкому сенсі.

У питанні обговорення і прийняття генеральними кортесами проекту Автономного статуту Каталонії уряду ІСРП не вдалося досягти взаєморозуміння і консенсусу з провідною опозиційною партією країни НП. Особливий акцент праві робили на економічні втрати, які неминуче понесе держава. Що стосується долі звернення Народної партії в 2006 році в Конституційний суд з приводу відповідності каталонського Статуту Конституції Іспанії, то і в листопаді 2008 року вона була невідома: КС, посилаючись на свою надмірну завантаженість, так і не представив свого ув’язнення з даного питання. Втім, завантаженість не завадила КС у вересні 2008 року визнати неконституційним схвалений баскським регіональним парламентом закон про проведення референдуму 25 жовтня 2008 року про майбутньому Країни Басків в складі іспанської держави.

Баскська конфлікт в широкому сенсі включає в себе не тільки проблему баскського тероризму, а й врегулювання взаємовідносин центрального уряду з регіональною владою Еускаді, модифікацію Автономного статуту регіону в рамках реформи автономних статутів по всій країні.

В області соціально-економічної рівності в Іспанії відзначається певний розкол між багатими і бідними громадянами країни, пов’язаний багато в чому з традиційними економічними практиками, а також традиційним соціально-економічним розшаруванням і наявністю консолідованого процвітаючого «аристократичного» класу. В середньому по країні близько 19,8% іспанців живе за межею бідності. Цей показник набагато вище в таких автономних областях, як Андалусія, Канарські острови, Кастилія-Леон, Кастилія-Ла-Манча, Мурсія, Сеута і Мелілья. Однак даний розкол в перспективі не вплине на політичну стабільність країни внаслідок відсутності яскраво вираженого конфлікту між представниками різних соціальних верств. Коефіцієнт Джині, який характеризує нерівність в доходах і споживанні, для Іспанії становить 34,7 (2000 рік), що є відносно високим показником для країн Західної Європи.

Посилання на основну публікацію