Конфлікти і розколи у Вірменії

У політичній сфері Вірменії зберігається конфлікт між владою і опозицією, який загрожує – в разі неадекватних дій влади і успіхів у створенні об’єднаної опозиції – масштабної дестабілізацією. Предметом розколу є незадовільні, на думку опозиції, темпи демократизації політичних інститутів, авторитарний стиль управління (особливо відноситься до періоду президентства Р. Кочаряна), порушення владою законодавства. Політична боротьба не виходить за рамки прийнятих правил: дії опозиції носять в цілому мирний характер, хоча відповідь влади на демонстрації її прихильників в 2004 і 2008 роках, на думку іноземних спостерігачів, відрізнялися «невиправданою жорстокістю».

Власне соціально-політична сфера в Вірменії характеризується значним конфліктним потенціалом. Приватизація, лібералізація, створення вільного ринку не пройшли безболісно для більшої частини населення. Зберігається дисбаланс між галузями в економіці. Все це призвело до вже «звичного» для Вірменії досить високого рівня безробіття, до появи значної частини населення, що живе за межею бідності або в крайній бідності, хоча завдяки економічному зростанню в 2000-х років, число останніх скоротилося. Однак слід зазначити, що подібні труднощі не виливалася в гострі конфлікти загальнонаціональної значимості.

Коефіцієнт Джині для Вірменії в 2003 році склав 33,8, що є свідченням диспропорцій в доходах і споживанні різних груп населення, які можна визначити як середні.

Посилання на основну публікацію