Конфлікт в Південній Осетії

Оголошення на початку 1990-х років незалежності Південної Осетії, яка входила в радянський період до складу Грузії на правах автономної області, і її бажання возз’єднатися з суб’єктом Російської Федерації – республікою Північна Осетія – Аланія послужили кроком у осетинських політиків на радикальний курс націоналістичного характеру, що проводиться грузинським керівництвом. В результаті збройних зіткнень з обох сторін загинуло понад тисячу людей, більше 20 тис. Стали біженцями. У роз’єднання сторін активну участь брала Росія, ввівши в зону безпеки російський миротворчий контингент (діяв на підставі мандата СНД і ООН) за участю міжнародних спостерігачів від ОБСЄ.

У Південній Осетії проживали понад 40 тисяч осетин. На її території також розташовувалися декілька анклавних грузинських сіл. До подій в серпні 2008 року російська сторона неодноразово заявляла про визнання територіальної цілісності Грузії. На хвилі «революції троянд» Саакашвілі намагався зробити ставку на можливі силові методи вирішення конфлікту, розраховуючи на тиск Заходу на Росію і помилково приймаючи стриманість офіційної Москви в питанні врегулювання ситуації навколо Південної Осетії і Абхазії за її слабкість. У 2004 році інтенсивність конфлікту зросла. При участі Росії та міжнародної спільноти (в вигляді тиску на Грузію) його розростання вдалося уникнути.

Новий підхід Грузії до врегулювання конфлікту в Південній Осетії, основи якого були заявлені Саакашвілі на 59-й сесії Генеральної асамблеї ООН, припускав повернення Південної Осетії під юрисдикцію Тбілісі в три етапи: демілітаризація зони конфлікту, реалізація великих економічних програм і визначення політичного статусу скасованої при Гамсахурдія автономії. Грузинське керівництво заявляло про готовність надати Південній Осетії широку автономію у складі єдиної держави, збільшити число учасників посередників) процесу грузино-південно-осетинського врегулювання (для зниження ролі Росії в), виплатити компенсації потерпілому під час конфлікту населенню, розглянути питання про створення зони вільної торгівлі та ввести пільги при перетині грузинського державного кордону в Рокському тунелі в напрямку Росії. На початку грудня 2005 на тринадцятому саміті міністрів закордонних справ країн ОБСЄ план Грузії був підтриманий в Росією. Однак щодо реалізації цього плану у всіх сторін були серйозні розбіжності. Надалі Саакашвілі відмовився від його реалізації.

У серпні 2008 року за наказом президента Грузії почалася військова операція в Південній Осетії, яка призвела до значних жертв серед мирного населення невизнаної республіки. Оперативна реакція Росії на такий розвиток ситуації призвела до витіснення грузинських збройних сил з території Південної Осетії, нанесення важкого збитку військовим потенціалом Грузії і швидкого припинення військових дій. 26 серпня 2008 року Південна Осетія була офіційно визнана Росією як незалежна держава; з нею встановлені дипломатичні відносини.

Посилання на основну публікацію