Економічний розвиток Китайської Народної Республіки характеризується:
- високими темпами розвитку;
- динамічністю;
- стабільністю валютного курсу.
Це допомогло країні обігнати Сполучені Штати Америки за макроекономічними показниками валового внутрішнього продукту.
На валютному ринку КНР ще відстає від США, але аналітики і експерти МВФ, бірж, фінансових корпорацій і різних установ говорять про те, що з часом Китай складе відчутну конкуренцію Штатам на біржах.
У науковій літературі таке стрімкий економічний розвиток Китаю називають «економічним дивом», оскільки країна за досить короткий термін вийшла в лідери на світовій, європейській, регіональній арені з виробництва, торгівлі, сільському господарству, інвестиційної привабливості.
Передумови та особливості китайського «економічного дива»
Після Другої світової війни Китай вважався однією з найбідніших країн у світі, що визначало курс Комуністичної партії протягом 1940-1960-х рр.
Лідери КНР неодноразово намагалися вирішити проблему ситості і тепла або вень бао, що було пов’язано з нападами голоду по країні, відсутністю доступу до основних благ цивілізації – житлу, навчанню, медицині, праці. Крім того, більшість жителів Китаю не мали машин, побутової техніки, годинників, багато одягу і взуття.
Після того, як в КНР в кінці 1950-х – початку 1960-х рр. вибухнув масовий голод, комуністичний уряд країни стало замислюватися над проведенням комплексних реформ.
Майже десять років пішло на те, щоб розпочати реалізацію економічних, політичних і соціально-суспільних перетворень. Першим кроком на шляху до реформ стало обмеження рівня народжуваності в країні, що повинно було зупинити зростання чисельності населення.
У 1978 році в КНР пройшов черговий пленум Центрального комітету Комуністичної партії, який до цього часу вважається епохальним і історичним. На ньому було прийнято рішення про початок реалізації нового урядового курсу, який отримав назву реформ і відкритості.
Автором політики і перетворень вважається тодішній лідер Компартії Ден Сяопін, що зважився на проведення комплексних реформ в КНР.
Основний акцент був зроблений на проведення економічних перетворень, цілями яких стали:
- Зробити Китай більш відкритим для інших країн світу;
- Побудувати соціалістичну модель ринкової економіки в комуністичній державі;
- Забезпечити всіх жителів країни суспільними благами і можливостями.
Ці фактори створили фундамент для дій уряду.
- В першу чергу, Ден Сяопін пішов на зниження ролі урядового втручання у багато секторів економіки.
- По-друге, у керівників підприємств були значно розширені функції в сфері управління.
- По-третє, став активно розвиватися приватний сектор.
- По-четверте, Китай став проводити різні міжнародні торговельні, валютні та фінансові операції.
- По-п’яте, в різні сектори економіки і сфери виробництва закордонні інвестори почали вкладати гроші, що стимулювало економіку на макроекономічному та мікроекономічному рівнях.
Уже в 1980-му році весь південний берег Китаю поділили на чотири спеціальні економічні зони. Через п’ять років подібні території були створені близько дельт річок Чжуцзян і Янцзи, провінції Фунцзянь. У цих зонах китайці-інвестори мали значні пільги, в тому числі і в веденні підприємницької діяльності.
Гроші в економіку вкладали, як представники китайської діаспори, так і іноземні бізнесмени. Подібні привілеї збереглися для інвесторів і після того, як Китай став членом Світової організації торгівлі.
Наслідки перетворень
Результатами реформаторської діяльності Сяопіна стали:
- Успішна реалізація комплексних перетворень по всій країні;
- Стали збільшуватися доходи звичайних громадян;
- Економіка отримала стабільне фінансове стимулювання;
- Розширилася сфера послуг;
- Промисловість стала поступово переходити на виробництво товарів громадського споживання.
В кінці 1980-х рр. Ден Сяопін в одному з виступів сказав, що ринок – це не капіталізм, а план і планова економіка не соціалізм, тому вже в 1990-му наполіг на продовженні реформ.
Продовжуючи підтримувати приватну власність, лідер Компартії Китаю ініціював внесення поправки в Конституцію країни щодо того, що приватна власність легального характеру визнається недоторканною.
Економічні перетворення Ден Сяопіна викликали суттєві зміни в структурі інвестиційних потоків. Спочатку фінанси надходили в трудомісткі галузі, де переважав некваліфіковану і малокваліфіковану тру. Китайці охоче наймалися на роботу за невелику оплату, і при цьому приносили своїм роботодавцям колосальний прибуток.
Потім інвестиції стали вкладатися в такі галузі, як телекомунікації, ІТ-технології, машино- і автомобілебудування, хімічну промисловість.
Основними фінансовими “донорами” були фірми з США, Японії, Західної Європи. Компанії не просто вкладали гроші в розширення китайського виробництва і відкриття нових підприємств і фабрик, а й створювали в Китаї власні філії і заводи.
Все це стало можливим через те, що китайське виробництво від збірки і обробки мінімального характеру перейшли до складної обробки та виготовлення виробів. В результаті чого, з Китаю надходили не “напівфабрикати”, а вже готові товари, предмети, речі.
Так КНР став поступово нарощувати темпи експорту товарів і предметів за кордон:
- Сполучені Штати.
- Європейський Союз.
- Латинську Америку.
- країни Азії.
Експортна діяльність уряду і стала основою «дива», про який заговорили в усьому світі.
Динамічність економічного розвитку пов’язана з діяльністю середніх і дрібних фірм, підприємств, заводів. Їх кількість постійно збільшується, і на 2017 рік становить кілька мільйонів.
Показниками «економічного дива» КНР є:
- Безперервне зростання економіки, яка з 1978 році збільшилася в 90 разів;
- Обгін з розвитку Німеччини, Японії та США;
- Світова фінансова криза практично не торкнулася Китаю: відбулося незначне скорочення експорту і зниження рівня виробництва;
- В багато країн світу зросли потоки недорогих і дешевих товарів, на яких написано «Зроблено в Китаї». Саме ця стаття експорту в умовах кризи витримала конкуренцію на світовому ринку;
- Збільшуються кредитні рейтинги Китаю і його провінції Гонконг, які наближаються до максимально можливим, тобто ААА +;
- Щорічно ВВП країни зростає на 8-9%, а попит споживачів товарів розтер на 18%, що дозволяє кожній родині відкладати чверть своїх доходів;
- Практично всі регіони країни відрізняються високою економічною розвиненістю, маючи власну спеціалізацію, особливості виробництва і ринку. Найбільш розвиненою вважається схід країни;
- У КНР знаходяться найбільші запаси золота в усьому світі;
- Зросла кількість кваліфікованих і професійних співробітників;
- Китайська національна валюта юань має всі шанси стати резервною світовою валютою.
Таким чином, китайське «економічне диво» вважається феноменом на світовому ринку, яке не має аналогів. Аналітики і фінансові оглядачі вважають, що через кілька років Китай стане лідером не тільки по виробництво товарів, але і обжене США і Японію з фундаментальних і інформаційних наук, прикладних сфер, розробок і технологій.