✅Китайське економічне диво

Економічний розвиток Китайської Народної Республіки характеризується:

  • високими темпами розвитку;
  • динамічністю;
  • стабільністю валютного курсу.

Це допомогло країні обігнати Сполучені Штати Америки за макроекономічними показниками валового внутрішнього продукту.

На валютному ринку КНР ще відстає від США, але аналітики і експерти МВФ, бірж, фінансових корпорацій і різних установ говорять про те, що з часом Китай складе відчутну конкуренцію Штатам на біржах.

У науковій літературі таке стрімкий економічний розвиток Китаю називають «економічним дивом», оскільки країна за досить короткий термін вийшла в лідери на світовій, європейській, регіональній арені з виробництва, торгівлі, сільському господарству, інвестиційної привабливості.

Передумови та особливості китайського «економічного дива»

Після Другої світової війни Китай вважався однією з найбідніших країн у світі, що визначало курс Комуністичної партії протягом 1940-1960-х рр.

Лідери КНР неодноразово намагалися вирішити проблему ситості і тепла або вень бао, що було пов’язано з нападами голоду по країні, відсутністю доступу до основних благ цивілізації – житлу, навчанню, медицині, праці. Крім того, більшість жителів Китаю не мали машин, побутової техніки, годинників, багато одягу і взуття.

Після того, як в КНР в кінці 1950-х – початку 1960-х рр. вибухнув масовий голод, комуністичний уряд країни стало замислюватися над проведенням комплексних реформ.

Майже десять років пішло на те, щоб розпочати реалізацію економічних, політичних і соціально-суспільних перетворень. Першим кроком на шляху до реформ стало обмеження рівня народжуваності в країні, що повинно було зупинити зростання чисельності населення.

У 1978 році в КНР пройшов черговий пленум Центрального комітету Комуністичної партії, який до цього часу вважається епохальним і історичним. На ньому було прийнято рішення про початок реалізації нового урядового курсу, який отримав назву реформ і відкритості.

Автором політики і перетворень вважається тодішній лідер Компартії Ден Сяопін, що зважився на проведення комплексних реформ в КНР.

Основний акцент був зроблений на проведення економічних перетворень, цілями яких стали:

  • Зробити Китай більш відкритим для інших країн світу;
  • Побудувати соціалістичну модель ринкової економіки в комуністичній державі;
  • Забезпечити всіх жителів країни суспільними благами і можливостями.

Ці фактори створили фундамент для дій уряду.

  • В першу чергу, Ден Сяопін пішов на зниження ролі урядового втручання у багато секторів економіки.
  • По-друге, у керівників підприємств були значно розширені функції в сфері управління.
  • По-третє, став активно розвиватися приватний сектор.
  • По-четверте, Китай став проводити різні міжнародні торговельні, валютні та фінансові операції.
  • По-п’яте, в різні сектори економіки і сфери виробництва закордонні інвестори почали вкладати гроші, що стимулювало економіку на макроекономічному та мікроекономічному рівнях.

Уже в 1980-му році весь південний берег Китаю поділили на чотири спеціальні економічні зони. Через п’ять років подібні території були створені близько дельт річок Чжуцзян і Янцзи, провінції Фунцзянь. У цих зонах китайці-інвестори мали значні пільги, в тому числі і в веденні підприємницької діяльності.

Гроші в економіку вкладали, як представники китайської діаспори, так і іноземні бізнесмени. Подібні привілеї збереглися для інвесторів і після того, як Китай став членом Світової організації торгівлі.

Наслідки перетворень

Результатами реформаторської діяльності Сяопіна стали:

  • Успішна реалізація комплексних перетворень по всій країні;
  • Стали збільшуватися доходи звичайних громадян;
  • Економіка отримала стабільне фінансове стимулювання;
  • Розширилася сфера послуг;
  • Промисловість стала поступово переходити на виробництво товарів громадського споживання.

В кінці 1980-х рр. Ден Сяопін в одному з виступів сказав, що ринок – це не капіталізм, а план і планова економіка не соціалізм, тому вже в 1990-му наполіг на продовженні реформ.

Продовжуючи підтримувати приватну власність, лідер Компартії Китаю ініціював внесення поправки в Конституцію країни щодо того, що приватна власність легального характеру визнається недоторканною.

Економічні перетворення Ден Сяопіна викликали суттєві зміни в структурі інвестиційних потоків. Спочатку фінанси надходили в трудомісткі галузі, де переважав некваліфіковану і малокваліфіковану тру. Китайці охоче наймалися на роботу за невелику оплату, і при цьому приносили своїм роботодавцям колосальний прибуток.

Потім інвестиції стали вкладатися в такі галузі, як телекомунікації, ІТ-технології, машино- і автомобілебудування, хімічну промисловість.

Основними фінансовими “донорами” були фірми з США, Японії, Західної Європи. Компанії не просто вкладали гроші в розширення китайського виробництва і відкриття нових підприємств і фабрик, а й створювали в Китаї власні філії і заводи.

Все це стало можливим через те, що китайське виробництво від збірки і обробки мінімального характеру перейшли до складної обробки та виготовлення виробів. В результаті чого, з Китаю надходили не “напівфабрикати”, а вже готові товари, предмети, речі.

Так КНР став поступово нарощувати темпи експорту товарів і предметів за кордон:

  • Сполучені Штати.
  • Європейський Союз.
  • Латинську Америку.
  • країни Азії.

Експортна діяльність уряду і стала основою «дива», про який заговорили в усьому світі.

Динамічність економічного розвитку пов’язана з діяльністю середніх і дрібних фірм, підприємств, заводів. Їх кількість постійно збільшується, і на 2017 рік становить кілька мільйонів.

Показниками «економічного дива» КНР є:

  • Безперервне зростання економіки, яка з 1978 році збільшилася в 90 разів;
  • Обгін з розвитку Німеччини, Японії та США;
  • Світова фінансова криза практично не торкнулася Китаю: відбулося незначне скорочення експорту і зниження рівня виробництва;
  • В багато країн світу зросли потоки недорогих і дешевих товарів, на яких написано «Зроблено в Китаї». Саме ця стаття експорту в умовах кризи витримала конкуренцію на світовому ринку;
  • Збільшуються кредитні рейтинги Китаю і його провінції Гонконг, які наближаються до максимально можливим, тобто ААА +;
  • Щорічно ВВП країни зростає на 8-9%, а попит споживачів товарів розтер на 18%, що дозволяє кожній родині відкладати чверть своїх доходів;
  • Практично всі регіони країни відрізняються високою економічною розвиненістю, маючи власну спеціалізацію, особливості виробництва і ринку. Найбільш розвиненою вважається схід країни;
  • У КНР знаходяться найбільші запаси золота в усьому світі;
  • Зросла кількість кваліфікованих і професійних співробітників;
  • Китайська національна валюта юань має всі шанси стати резервною світовою валютою.

Таким чином, китайське «економічне диво» вважається феноменом на світовому ринку, яке не має аналогів. Аналітики і фінансові оглядачі вважають, що через кілька років Китай стане лідером не тільки по виробництво товарів, але і обжене США і Японію з фундаментальних і інформаційних наук, прикладних сфер, розробок і технологій.

Посилання на основну публікацію