Кількість і угруповання країн світу

Видатний вітчизняний географ Н. Н. Баранський в одній зі своїх робіт писав про те, що країна в усьому її своєрідності – природний, господарський, культурному, політичному – є основним об’єктом вивчення в географії, тому питання про кількість і угрупуванню (класифікації) країн представляє дуже великий інтерес.

Протягом XX в. загальна кількість країн у світі постійно зростала. Це було викликано в першу чергу переділом світу після Першої та Другої світових воєн. На початку 90-х рр.., Слідом за розпадом СРСР, СФРЮ, Чехословаччини їх стало ще на 20 більше. Станом на 2008 р. різні джерела оцінюють загальну кількість країн і територій в 225-230.

Одночасно в XX в. постійно збільшувалося число незалежних суверенних держав (табл. 1) і відповідно зменшувалася кількість країн, що знаходяться на різних стадіях політичної залежності і, отже, не мають повного самоврядування.

Таблиця 1 наочно відображає не тільки повоєнні переділи світу, але і крах колоніальної системи імперіалізму. Воно призвело до того, що після 1945 р. політичної незалежності домоглися 102 країни Азії, Африки, Америки, Океанії і навіть Європи (Мальта). А кількість несамокерованих територій (колоній, протекторатів, так званих заморських департаментів і ін) зменшилася з 130 в 1900 р. до 16 в 2005 р. У більшості своїй нині це невеликі острівні володіння в Карибському морі і Океанії.

Зростання числа країн – членів ООН у 1950-1989 рр.. відбувався в основному завдяки вступу в цю організацію держав, що звільнилися від колоніальної залежності. Їх так і прийнято називати звільнилися країнами. У 1990-2007 рр.. до складу ООН увійшло ще кілька країн, що звільнилися (Намібія, Еритрея та ін), але основний приріст був пов’язаний вже з прийомом до неї постсоціалістичних держав, що утворилися на місці колишніх СРСР, СФРЮ, Чехословаччини. Нині до складу ООН входять усі країни СНД, шість республік бувши. Югославії, Чехія і Словаччина. У 2002 р., після спеціального референдуму, в ООН вступила Швейцарія, до цього вважала, що її політика постійного нейтралітету заважає цьому. Так що нині із суверенних держав поза ООН залишається один Ватикан, що має статус спостерігача.
При такому великому і до того ж все зростаючому кількості країн виникає нагальна необхідність в їх угрупованню, яка зазвичай проводиться за кількома різними ознаками, критеріями.

За розмірами території країни світу прийнято поділяти на дуже великі, великі, середні, невеликі і зовсім маленькі. У першу десятку найбільших країн світу, або країн-гігантів, входять держави, перераховані в таблиці 3. Разом вони займають 55% всієї населеної суші.
Поняття «велика», «середня», «невеличка» країна різні для різних регіонів світу. Наприклад, найбільша країна зарубіжної Європи – Франція – за мірками Азії, Африки чи Америки виявляється порівняно невеликий. А ось поняття «зовсім маленька країна» (або мікродержаву) для різних регіонів світу приблизно однаково. Найчастіше його застосовують по відношенню до карликових країнам зарубіжної Європи – Андоррі, Ліхтенштейну, Сан-Марино та ін Але фактично до числа микрогосударств відносяться і багато острівні країни Африки, Америки та Океанії. Наприклад, Сейшельські Острови в Африці, Барбадос, Гренада, Антигуа і Барбуда, Сент-Вінсент і Гренадіни в Центральній Америці мають площу 350-450 км2 (це менше 1/2 площі Москви), а острівні держави Тувалу і Науру в Океанії займають всього по 20-25 км2. І вже зовсім міні-державою можна назвати Ватикан, що займає площу 44 га.

Подібний підхід правомірно зберегти і при угруповання країн за чисельністю населення. У цьому випадку також різко виділяється перша десятка країн (табл. 4), які разом концентрують приблизно 3/5 усіх жителів Землі.
Населення від 50 до 100 млн осіб мають всього 13 країн: Німеччина, Франція, Великобританія, Італія і Україна в Європі, В’єтнам, Філіппіни, Таїланд, Іран і Туреччина в Азії, Єгипет і Ефіопія в Африці і Мексика [2] в Латинській Америці. У 53 країнах чисельність населення коливається від 10 до 50 млн осіб. Ще більше у світі країн з населенням від 1 до 10 млн (60), а більш ніж в 40 країнах населення не досягає і 1 млн чоловік.

Посилання на основну публікацію