Карта (географічна)

Зростання Франкської держави в 481-814 рр.

Географічна карта – це зменшене зображення земної поверхні на площині прийнятими умовними знаками. Карта – це найбільший винахід людства. На географічних картах зображують цілі держави, а іноді і кілька держав, і навіть всю земну кулю.

Плани і карти завжди були потрібні людині. Вони з’явилися набагато раніше, ніж перші літери, перші ієрогліфи. Вони пройшли довгий шлях від малюнків до точних, математично вивірених моделей ділянок земної поверхні. Карти постійно оновлюються, адже вигляд Землі постійно змінюється: змінюють течію річки, настають і відступають льодовики, з’являються географічні об’єкти, створені людиною. У XX столітті людина побачила Землю з літаків і космічних кораблів. Знання про Землю зросли, розширилися можливості створення карт.

Перші географічні карти

Перші географічні карти з’явилися ще в кам’яному столітті. У давнину Земля здавалася людям величезною. Вони поступово дізнавалися її під час подорожей. Подорож – це похід або плавання, під час якого люди, покинувши рідні місця, відвідують нові землі.

У пошуках їжі первісні мисливці і збирачі долали великі відстані. Першими географами були мандрівники і мореплавці. Важко їм доводилося, чимало перешкод було на їх нелегкому шляху. На невеликих судах вони сміливо йшли у відкритий океан, не знаючи, що їх чекає завтра, через тиждень, через місяць. Їм треба було знати, де тече річка, як знайти через неї переправу, в якій стороні лежать болота, де пасуться великі стада звірів. В цьому їм допомагали малюнки місцевості.

Повертаючись, мандрівники розповідали про те, що їм вдалося дізнатися і побачити. Описувати шлях можна словами, а можна – малюючи дорогу, берега, повз яких мандрівники пропливали, гори, які вставали на їх шляху, річки, ліси і багато інших географічні об’єкти. У малюнках відіграло роль не красиве зображення гір і річок, а правильне їхнє взаємне розташування, показ відстаней між географічними об’єктами. Так, вже в глибоку давнину з’явилися плани і карти – зменшені умовні зображення земної поверхні на площині. Стародавні люди малювали їх у печерах, на каменях, на бересті, на кістяних платівках. Корінні жителі Австралії, які жили до появи європейців в кам’яному столітті, могли намалювати на піску місцевість, по якій кочувало їх плем’я.

Значно легше стало подорожувати, коли з’явилися географічні карти. Але перші карти в порівнянні з сучасними були дуже примітивні, зображували не всю Землю, а окремі її частини, найбільш вивчені людьми. Вони були ще неточними, але допомагали людям краще уявити навколишній світ, допомагали їм під час нових подорожей. Умовні зображення – особлива мова карт – були зрозумілі представникам різних народів, що говорили на різних мовах.

Найдавніша карта

В Україні знайдений шматок бивня мамонта, на якому двома лініями показана річка, штрихами – схил гори, намальовані житла з кісток мамонта. Цьому малюнку близько 15 тисяч років. Користуючись ним як картою, археологи змогли знайти і розкопати зображені древнім людиною житла.

Карта Ератосфена

Одну з перших карт склав ще до початку нової ери грецький учений Ератосфен. На ній була показана населена частина суші навколо Середземного (Внутрішнього) моря: Південна Європа, Північна Африка і західна частина Азії.

Карта Птолемея

Більш досконалими були карти грецького вченого Птолемея (рис. 2), що жив у II ст. н. е. На них вже була нанесена градусна сітка і показано велику кількість географічних пунктів, всі відомі тоді європейцям землі. Землі навколо Середземного моря, які люди знали добре, показані порівняно точно, землі на краю Ойкумени – часто неправильно. Суша на картах займала більшу частину земної кулі.

На карті Птолемея видно лише частину поверхні нашої планети. Скільки земель, скільки ще материків, островів, океанів і морів було дізнатися і нанести на карту! Людей чекали відкриття високих гір і могутніх річок, суворих північних льодів і жарких тропічних лісів. Картами Птолемея користувалися 14 століть.

Глобус Бехаймом

Під час подорожей в далекі країни люди орієнтувалися не тільки за зірками, компасу і географічних картах, але і по глобус. Особливо потрібні були глобуси мореплавцям для плавання по океанах.

Один з перших вдалих глобусів був створений в XV в. німецьким географом Бехаймом. Цим глобусом користувалися не тільки моряки, а й картографи при складанні карт.

перший атлас
В кінці XV століття особливо славилася карти голландця Герарда Меркатора. Свій набір карт Меркатор назвав «Атлас» на честь титану Атласу – героя давньогрецьких міфів, який тримав небесне склепіння над Землею і виготовляв глобуси. З цих пір набори карт називаються атласами.

Види і приклади карт

Карти бувають різні: на них може бути зображений всю земну кулю, окремі материки, держави, моря і океани. Є карти зоряного неба, що показують положення зірок, інших небесних світил, що рухаються навколо Сонця.

Автомобіліст бере з собою карту автомобільних доріг. Туристам необхідна в подорож карта місцевості, по якій їм належить пройти. Карти потрібні і геологам, і будівельникам, і капітанам суден, і військовим. Випадково виявлена ​​в скрині пірата карта острова скарбів стала початком пригодницького роману …

Коротку фізико-географічну характеристику можна дати, користуючись тільки двома картами: фізичною картою півкуль і природних зон земної кулі. Карти ці не надто докладні. На них немає назв багатьох гір, плоскогір’їв, низовин, морів, заток, проток, річок, озер і т. Д. А по більш докладним картам характеристику будь-якій частині світу або окремої частини материка можна дати набагато повніше.

Існують спеціальні карти. Серед них – кліматичні, на яких умовними знаками показані середні температури липня і січня, напрямки переважаючих зимових і літніх вітрів, середньорічна кількість опадів, найвищі і найнижчі температури, товщина снігового покриву в різних куточках земної кулі. Є карти корисних копалин, грунтові, карти рослинності. На економіко-географічних картах показано, де видобуваються і переробляються різноманітні корисні копалини, яка промисловість розвинена в містах, які сільськогосподарські культури вирощуються в тому чи іншому районі земної кулі. На політичних картах різними кольорами показані країни, підписані їх столиці.

Історична карта

Історична карта – це зображення Землі або великої частини земної поверхні в різні часи історії людства. На історичній карті можуть позначатися місця боїв, старовинні фортеці, лінії фронтів, торгові шляхи, міста, пам’ятники культури, які відносяться до певного часу.

Одна і та ж територія, зображена на картах в різні часи, виглядає по-різному. Історична карта дає змогу побачити, які зміни відбулися на будь-якої території.

Назва історичної карти завжди включає вказівку часу, до якого вона належить. Наприклад, «Древній Єгипет», «Європа XV ст.», «Освіта Давньоруської держави (IX-X ст.)».

Історична карта дозволяє відповісти на питання, де відбулася подія. Є правила, про які треба пам’ятати, починаючи роботу з історичною картою.

Контурні карти з історії

На контурні карти з історії нанесені тільки обриси територій в той чи інший час. На них можна побачити лінії, що позначають річки, моря, місце розташування міст, зазначених точками. Це – основа. На контурну карту наносяться назви об’єктів в процесі вивчення історичних подій.

Масштаби карт дрібні. Адже Земля велика, і щоб показати на мапі всю її поверхню або один материк, зображення на карті доводиться зменшувати в мільйони разів. Наприклад, масштаб карти 1: 10 000 000 ( «в 1 см 100 км») означає, що на карті всі відстані зменшені в десять мільйонів разів. 2 см на карті відповідають двомстам кілометрам на місцевості і так далі. Масштаби карт всій Землі або окремих материків дуже дрібні: наприклад, 1: 50 000 000, тобто в 1 см – 500 км. Зрозуміло, що на таких картах можна показати тільки основні географічні об’єкти – гори і рівнини, великі річки, острови.

Чим менше територія, показана на карті, тим крупніше, докладніше можна її показати. Територію якої-небудь однієї країни, одного району часто говорять регіону, – наприклад, регіону Середземного моря, можна показати докладніше. Для цього роблять карти більших масштабів, наприклад 1: 5 000 000, тобто в 1 см 50 км, 1: 1 000 000, тобто в 1 см – 10 км. На таких картах можна показати не тільки головні річки, але і їх притоки, не тільки моря, але й затоки. У різних випадках зручно користуватися картами різних масштабів, на яких показаний весь світ, окремий материк або регіон.

Легенда

Укладачі карт повинні у багато разів зменшувати зображення Землі та її великих частин, щоб вони вмістилися на аркуші паперу. Багато об’єктів на карті позначено умовними знаками (фігурками, стрілками, лініями). Їх пояснення даються в розділі «Умовні позначення». Карта розфарбована різними кольорами, містить написи. Перелік (звід) використовуваних на карті умовних знаків і пояснень називається легендою карти.

Умовні лінії

На картах зображуються умовні лінії: полюса, лінії екватора і градусної сітки (меридіани і паралелі).

Екватор
На рівній відстані від полюсів земна куля на глобусах і картах оперізує лінія екватора. Довжина екватора становить 40000 км.

Градусна сітка

Оскільки Земля – ​​куля, все відстані на її поверхні можна вимірювати в градусах окружності. Лінії меридіанів і паралелей, розділені на градуси, називають градусної сіткою. За допомогою градусної сітки можна визначити географічне положення будь-якої точки на поверхні Землі.

Меридіани – це лінії, які перетинають земну кулю від полюса до полюса.
Паралелі – це лінії, що огинають земну кулю паралельно екватору.

На картах території з близькими абсолютними висотами пофарбовані в однаковий колір. Окремі форми рельєфу на них не зображені. У дрібному масштабі їх неможливо показати. Тільки окремі гірські вершини і глибокі западини відзначені точками, біля яких вказана їх висота або глибина.

На деяких великомасштабних картах рельєф показують, як і на плані, за допомогою горизонталей. На інших картах можна бачити зображення рельєфу за допомогою «відмивання». При цьому малюнок гір і долин стає дуже наочним, але визначення їх висоти утруднено.

Читання карти

Вміти читати карту – це означає вміти бачити зображену на ній місцевість такою, якою вона є насправді.

«Вивчення незнайомого краю завжди починається з карти … По карті можна мандрувати так само, як і по землі, але потім, коли потрапиш на цю справжню землю, відразу ж позначається знання карти – вже не бродиш наосліп і не витрачаєш часу через дрібниці» , – це слова письменника Костянтина Паустовського.

Карту читають так само, як і книгу, роздумують над нею. Вона відповідає на багато питань, ставить нові і допомагає відповісти на них. Чому саме так течуть річки, де краще побудувати морський порт, прокласти залізницю? Ці та інші проблеми можна вирішити, тільки уважно вивчивши карту. Вміючи читати карту, можна дізнатися про те, які народи населяють Землю, в яких природних умовах вони живуть, як розвинене господарство в різних країнах, і багато іншого. Вміти читати і розуміти карту повинен навчитися кожен, бо без знання карти немає географії.

Для того щоб визначити положення точки на карті або глобусі, необхідно знати її географічні координати – довгота і широта.

Посилання на основну публікацію