Камчатка

Сюди не ходить пасажирський водний транспорт, не прокладено дороги з материковою частиною, немає залізниць, а щоб потрапити вглиб півострова, найкраще летіти на вертольоті – Камчатка, цей колись закритий для більшості край, унікальний куточок нашої країни, донині зберігає практично недоторканими свої природні багатства, невинну красу морів, лісів і гір.

Півострів став частиною Росії наприкінці 17 – початку 18 століть. Приблизно з того часу з’явилося і назва «Камчатка». Є багато різних версій, звідки сталося таку назву. Кажуть, що слово це походить від найменування шовкової тканини, з якої була пошита сорочка одного з перших російських людей, Івана Іванова, який прийшов в середині 17 століття в ці краї. Шовк в той час називали «Камчатов тканиною», і що носив сорочку Іван отримав прізвисько Камчатов. На його честь вже в 1650-х роках один з приток річки Індігірки називали «Камчаткою». А потім і весь півострів отримав таку назву.

Камчатка завжди була важкодоступна. Спочатку – просто через крайньої віддаленості півострова від центральних районів Росії. Потім стратегічне положення Камчатки додало їй статус «закритої прикордонної зони», перетворивши на форпост на Тихому океані.

Всі ці труднощі сприяли тому, що Камчатка зберегла свою самобутність, свій дивовижний природний світ, які сьогодні є головними багатствами цього північного краю Росії.

Посилання на основну публікацію