Історія Великобританії

Великобританія – країна з багатою історією. У 1-му тис. До н.е. територію сучасної В. заселяли кельти. У сірий. 1 в. н.е. Британські острови випробували навала римлян, а після їх відходу в 5-6 ст. – Були завойовані англосаксами. До 5-11 вв. відносяться перші зачатки державності. Підкорення Англії Вільгельмом, герцогом Нормандські, в 1066 призвело до падіння англосаксонських династій і початку правління Нормандське династії (11-12 ст.). У цей період завершився процес феодалізації, політичного об’єднання і централізації державної влади.

Перші помітні реформи щодо зміцнення королівської влади були проведені Генріхом II Анжуйским – перший з династії Плантагенетів (12-14 ст.). У 1215 король Іоанн Безземельний підписав Велику Хартію Вольностей – Magna Carta – документ, вперше виклав основні принципи управління Англією і обмежив владу короля на користь лицарства, вільного селянства і міст. Час правління Плантагенетів було відзначено також першим скликанням парламенту, приєднанням Уельсу. Столітня війна 1337-1453 з Францією призвела до втрати територій, завойованих в цій країні в 12 в.
Подальше розширення прав парламенту відбулося за Генріха IV – перший з династії Ланкастерів. Розвиток товарно-грошових відносин і боротьба селян (повстання У. Тайлера в 1381 та ін.) Привели в 15 в. до майже повної ліквідації особистої залежності селян. У ході війни Червоної та Білої троянд – війни між Ланкастерами і Йорками (1455-87) була

практично знищена стара феодальна знати. До влади почало поступово приходити нове середнє і дрібне дворянство, пов’язане з розвитком капіталізму, – джентрі. У війні перемогли Йорки, проте вони зуміли втриматися на троні лише близько 20 років. Їх змінили королі династії Тюдор (15-17 ст.). Генріх VII (1457-1509) заклав основи абсолютизму – необмеженої влади монарха. У правління наступного монарха цієї династії, Генріха VIII (1491-1547), була проведена реформація церкви: король порвав з Римо-католицькою церквою і проголосив себе главою Англіканської (протестантської) церкви. При правлінні його сина Едуарда VI (1537-53) протестантизм був оголошений офіційною релігією в Англії. У 1536 був підписаний Акт про унію Англії та Уельсу. У 16 в. розгорнувся процес первісного нагромадження капіталу, основу якого склало обезземелення селянства (обгородження).

Останньою з роду Тюдорів була Єлизавета I (1533-1603). Не маючи власних спадкоємців, в 1603 вона передала престол королю Шотландії Якову I Стюарту – синові Марії Стюарт, який став першим королем Англії і Шотландії. В епоху правління династії Стюарт (17-18 ст.) Почалася війна між парламентом і монархом (1642-51). Вона завершилася стратою в 1649 короля Карла I. У 1653 -58 країною як лорд-протектора керував Олівер Кромвель. Англійська буржуазна революція забезпечила утвердження капіталізму. У 1660 монархія була реставрована. В кін. 17 в. оформилися політичні партії – торі і віги (в сер. 19 ст. трансформувалися відповідно в консервативну та ліберальну партії). У 1707 до англійської корони була приєднана Шотландія – підписаний Акт про унію Англії і Шотландії.

У 18 ст. Стюартів змінила Ганноверская династія. Тривала війна з Францією за торгову і колоніальну гегемонію завершилася перемогою В. Були захоплені величезні володіння в Індії та Північній Америці. В результаті Війни за незалежність у Північній Америці (1775-83) 13 північноамериканських колоній відділилися від метрополії і утворили незалежну державу – США. У 1801 був підписаний Акт про унію Англії та Ірландії. В. – організатор коаліції проти революційної, а потім і наполеонівської Франції. У 1805 англійський флот розгромив при Трафальгарі франко-іспанський флот, що забезпечило тривале панування В. на море. У цій битві був смертельно поранений командувач англійським флотом адмірал Г. Нельсон – один з видатних флотоводців того часу. У 1815 англо-голландські війська під командуванням А.Веллінгтона спільно з пруськими військами здобули перемогу над армією Наполеона I при Ватерлоо.

В кін. 18-1-й пол. 19 в. відбувався промисловий переворот. У 1830-х рр. утвердилася фабрична система виробництва. В. стає наймогутнішою промисловою країною світу, його «майстерні». У 1830-50-і рр. розвернувся перший масовий рух пролетаріату – чартизм. У 1868 був створений Британський конгрес тредюніонов. У 19 – поч. 20 в. В. була найбільшою колоніальною державою світу. Вона здійснила колонізацію Австралії та Нової Зеландії, завоювала великі території в Азії та Африці, завершила захоплення Індії, Єгипту, вела війни проти Китаю, Афганістану, придушила національно-визвольний рух в Індії (1857- 59), повстання в Ірландії (1848, 1867 і ін.). Посилення визвольного руху в переселенських колоніях змусило В. піти на створення домініонів (перший – Канада, 1867). Колоніальні завоювання тісно пов’язані з ім’ям королеви Вікторії (1819- 1901), останнього з монархів Ганноверської династії, яка займала престол 64 роки. З 1901 при владі перебуває Віндзорська династія (до 1917 називалася Саксен-Кобургський).

Вже до поч. 20 в. В., перш інших здійснила промисловий переворот, загубила свою монополію. У 1900 вона виявилася на 2-му місці за обсягом промислового виробництва після США, а в наступні десятиліття за величиною ВВП ділила 2-3-е місця з Німеччиною. Були підірвані домінуючі позиції фунта стерлінгів в міжнародній валютній системі, положення країни як світового перевізника.

В. відігравала активну роль у створенні Антанти – союзу В., Франції та Росії (1904-07) і в підготовці 1-ї світової війни, в результаті якої вона отримала значну частину колишніх німецьких володінь в Африці й більшість територій, відібраних у Туреччині (Османської імперії). У ході визвольної війни ірландського народу (1919-21) був укладений Англо-ірландський договір 1921 про надання Ірландії (за винятком Північної Ірландії, яка залишилася в складі В.) статусу домініону.

У 1930-і рр. В. проводила політику «умиротворення» фашистської Німеччини. Підписана від імені В. прем’єр-міністром Н.Чемберленом Мюнхенська угода з А.Гітлером і Б.Муссоліні (29-30 вересня 1938) сприяло розв’язанню 2-ї світової війни, в яку В. вступила 3 ??вересня 1939. У травні-червні 1940 в В . були евакуйовані англійські, частини французьких і бельгійських військ, блокованих німецькою армією в районі французького міста Дюнкерка. 10 травня 1940 уряд очолив У.Черчілль. Після нападу Німеччини на СРСР, в умовах безпосередньої загрози вторгнення фашистських військ у В. і безперервних бомбардувань британських міст з повітря воно пішло на військовий союз з СРСР. Разом з СРСР і США В. стала одним з головних учасників антигітлерівської коаліції. У 1942-43 8-а британська армія під командуванням фельдмаршала Монтгомері завдала поразки італо-німецьким військам під Ель Аламейном у Північній Африці. У липні-серпні 1943 англо-американські війська висадилися на острові Сицилія. У червні-липні 1944 англійські війська спільно з американськими висадилися в Нормандії, що ознаменувало відкриття другого фронту. У. Черчілль брав участь у конференціях трьох глав держав – переможниць у 2-й світовій війні: Ялтинської (лютий 1945) і Потсдамської (липень-серпень 1945); в кінці Потсдамської конференції його змінив переміг на виборах глава лейбористської партії К. Еттлі. Ці конференції визначили основні принципи післявоєнного устрою світу.

Посилання на основну публікацію