Історія Великобританії – коротко

У 1801 році з Англії, Шотландії, Уельсу та всій Ірландії було сформовано Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії. У 1921 році південна частина Ірландії відокремилася і стала незалежною. Великобританією зазвичай називають Англію, Шотландію і Уельс.

Літописна історія Великобританії починається в 5 столітті до н. е. вторгненням на її територію Римських військ. До II століття н. е. Рим завоював велику частину Британії (за винятком самих північних її областей). Почався період романізації країни: римські купці і армія принесли сюди християнство і заснували безліч міст. На початку V століття н. е. в Британії припинилося панування Римської імперії у зв’язку з її розпадом. На зміну римлянам прийшли англосакси, і Британія стала називатися Англією. Скандинавські вікінги вторглися в північні і східні області Англії, але Уельс і Шотландія при цьому залишилися під владою племен кельтів. У 1066 році Англію завоювали нормани (вікінги, кото жили на півночі Франції).

Протягом середніх віків Англія часто воювала зі своїми сусідами. Проте в середині XVI століття Англія об’єдналася з Уельсом, а коли Шотландія в 1707 році приєдналася до цього союзу, утворилася держава, яке стало називатися Великобританія. З XVI століття Британія почала завоевніе заморських колоній і будувати величезну імперію. Досягнення англійських вчених та інженерів прискорило промисловий переворот, який до XVIII століття перетворив Великобританію з аграрної країни в саму високорозвинену індустріальну державу світу. У XX столітті Великобританія втратила колишнє панування у світовій політиці. Більшість британських колоній до 1960 року стали незалежними державами. У 1973 році Великобританія стала членом Європейського економічного співтовариства (тепер Євросоюз).

Посилання на основну публікацію