Історія Сомалі

Сомалійці ведуть своє походження від южноаравийских арабів, що переселилися на територію нинішнього Сомалі і перемішалися з місцевим кушітскім населенням. У 16-19 ст. на цій території існувало кілька султанатов. З сер. 17 в. окремі райони узбережжя підпадали під контроль турків, єгиптян і султана Занзібару. У 1884-88 Великобританія, Франція та Італія зробили розділ між собою всієї прибережної смуги С. Північна частина С. потрапила в залежність від Великобританії, південна опинилася під владою Італії. Після закінчення 2-ї світової війни серед населення посилилися антиколоніальні настрої. У 1960 Великобританія і Італія оголосили свої підопічні території незалежними, обидві території об’єдналися, і 1 липня 1960 з’явилася Сомалійська Республіка. Конфронтація партій обох частин країни, заснованих на племінному поділі, стала причиною військового перевороту на чолі з генералом Мохаммедом Сіада Барре в жовтні 1969. Сомалійська Республіка була перейменована в Сомалійську Демократичну Республіку. У 1976 Барре заснував Сомалійську революційну соціалістичну партію. У 1979 була прийнята нова Конституція, узаконила однопартійну систему. У січні 1991 загасають ніколи протистояння кланових військово-політичних угруповань і погіршення економічної ситуації призвели до падіння тоталітарного режиму.

Об’єднаний сомалійський конгрес (ОСК) взяв владу, тимчасово виконуючим обов’язки президента був обраний Алі Махді Мохамед. Проте голова ОСК і лідер однієї з фракцій ОСК генерал Айдід захопив контроль над значною частиною території країни. Велике число військово-політичних кланових організацій С. найчастіше воюють або на боці Сомалійського національного альянсу (СНА), лідер – син Айдида Хуссейн Айдід, або на стороні Сомалійського альянсу порятунку (САС), лідер – Алі Махді Мохамед. В кін. 1994 обидві коаліції сформували уряду і призначили своїх лідерів президентами. У 1991 на півночі країни утворилася Республіка Сомаліленд, столиця – Харгейса. Сомаліленд ввів свою валюту (1995), Конституцію (1997), домагається міжнародного визнання. У квітні 2003 пройшли перші загальні вибори президента, на яких переміг Дахир ріял кахинов. У 1998 утворилася самоврядна область «Пунтленд» зі столицею в Гарое, її мета – федеральне управління в єдиному С. У 1998 генерал Морган оголосив про плани створення регіональної адміністрації за зразком «Пунтленда» під назвою «Джубаленд» на півдні двох районів Джубада Хуз і Джубада Дхекс. Цим планам заважали триваючі тут активні міжусобні зіткнення, в т.ч. підрозділів, що підтримують Хуссейна Айдида і Алі Махді. У квітні 2002 угрупування в південно-західній частині країни оголосили автономією 6 районів і сформували «Південно-західне регіональне уряд».
Безперервна з 1991 війна кланових угруповань увергнула країну в стан хаосу і анархії. До поч. 2000 в С. налічувалося приблизно 20 районів зі своїми лідерами. З 1991 робляться спроби мирного об’єднання країни. У 2000 в Джібуті проходила 13-а за рахунком мирна конференція, на якій було сформовано тимчасовий уряд з перехідним президентом Абдікасімом Салад Хасаном. У березні 2001 виникла Рада з відновлення та примирення С. (СВПС) як альянс опозиційних сил. З 1991 зусилля з мирного врегулювання політичної ситуації та організації гуманітарної допомоги населенню постійно робляться і з боку світової громадськості, насамперед ООН та її підрозділів.

Посилання на основну публікацію