Історія Словенії

Незалежна держава Республіка С. і її нинішнє політичне пристрій – результат тривалої боротьби словенського народу за свою незалежність. Прагнення словенців до самостійної державності було чітко виражено у програмі «Об’єднаної С.» (1848). Вперше вони придбали власне політичне і державний устрій в Королівстві сербів, хорватів і словенців (1918). В С. утвердилася республіканська форма правління всередині загального конституційного та парламентського королівства.

6 червня 1929 королем багатонаціональної держави була введена диктатура, скасована Конституція, розпущені скупщина (парламент) і політичні партії. Країна була поділена на 9 регіонів (бановіна) з призначається з центру владою. Відповідно до введеної в дію в 1931 новою Конституцією була заснована двопалатна скупщина.
У період народно-визвольної війни (1941- 45) словенці боролися не лише проти фашистських окупантів, але й за своє право на самовизначення. Це було однією з основних вимог словенського Визвольної фронту і Союзу депутатів словенського народу. Відразу ж після війни С. увійшла до складу Федеративної Народної Республіки Югославії (ФНРЮ) в якості однієї з 6 національних республік. За Конституцією 1946 ФНРЮ – держава рівноправних народів, що об’єдналися на основі права на самовизначення. Югославське федеративна держава будувалося на основі принципу демократичного централізму, який не допускав суверенітету входили в нього складових частин. Державне та політичний устрій ФНРЮ, а потім СФРЮ грунтувалося на монополії єдиною правлячої партії – Союзу комуністів Югославії (СКЮ), на суспільній власності на засоби виробництва і єдності законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Югославська специфічна скупщінская система органів влади, робоче самоврядування, комунальна система на місцях, а з прийняттям Конституції СФРЮ в 1974 система соціалістичного самоврядування, заснована на делегатському принципі представництва в органах влади та системі об’єднаної праці в економічній і соціальній сферах, повною мірою застосовувалися і в Соціалістичній Республіці С. За новою Конституцією всі федеральні одиниці – 6 республік і два автономних краї в складі Сербії – володіли обмеженим суверенітетом і значною самостійністю, особливо в економічній сфері.

Тривала політична та економічна криза в СФРЮ особливо загострився в 1980-і рр. і привів зрештою до розпаду федеративної держави на 5 незалежних держав. Ще до цього в С. в результаті процесу лібералізації при владі утвердилися нові політичні сили. Восени 1989 С. внесла зміни у свою республіканську Конституцію, закріпивши право словенського народу на самовизначення аж до відокремлення від спільної держави і приєднання до інших держав. Розширилася сфера компетенції республіки у законодавчій та економічній галузях. У тому ж році був прийнятий республіканський закон про політичний плюралізм.

Держава має нову назву – Республіка С. – з березня 1990. Трёхпалатная скупщина як вищий орган влади в республіці – результат перших багатопартійних виборів у квітні 1990. Виконавча влада перейшла до опозиційного руху «Демос». Були прийняті поправки до республіканської Конституції, суттєво обмежували повноваження федерації. У грудні 1990 був успішно проведений плебісцит про самостійність Республіки С. 25 червня 1991 був прийнятий Основний конституційний акт про самостійність і незалежність Республіки С.

Всі ці односторонні дії словенських органів влади були оголошені неконституційними федеральними властями, і в С. були введені частини Югославської народної армії під приводом захисту зовнішніх кордонів Югославії. Після збройних зіткнень частин територіальної оборони С. з федеральними військами влітку 1991 та виведення останніх за межі республіки був введений міжнародний мораторій на практичне здійснення акту про незалежність. Після закінчення тримісячного терміну мораторію 8 жовтня 1991 Республіка С. стала не тільки фактично, а й юридично незалежною державою. 21 грудня 1991 скупщина прийняла Конституцію нової держави.

Посилання на основну публікацію