Історія штату Вермонт

Задовго до Колумба і початку колонізації Америки на території сучасного штату Вермонт жили індіанці. Перші кочові племена були тут вже близько восьми тисяч років тому, а поселення з’явилися приблизно за дві тисячі років до нашої ери. До моменту приходу європейців на землях штату жили жили індіанці алгонкинських народностей, абенакі і могікани.

Ймовірно, першим європейцем, що відвідав землі Вермонта, став француз Жак Картьє, який досліджував в 1535 році район річки Святого Лаврентія. У 1609 році Вермонт досліджував знаменитий французький першопроходець Самюель де Шамплен. Саме він дав ім’я Зеленим горам (Verts Monts), а в його честь було названо озеро Шамплейн.

У 1666 році для захисту узбережжя озера Шамплейн від ворожих племен ірокезів французи побудували на острові Ла Мотт перше європейське поселення у Вермонті – форт Сент-Анн. У 1690 голландські та англійські переселенці з сусіднього Нью-Йорка створили торговий пост неподалік від сучасного міста Аддисон. Ці поселення незабаром були закинуті і на землях Вермонта ще довго не було постійного європейського населення, хоча сутички між англійцями і французами були рідкістю. У 1724 році, під час війни між колоністами Нової Англії і підтримували французів індіанцями абенакі в районі сучасного міста Браттлборо на південному сході Вермонта був побудований форт Даммер, що став першим постійним європейським поселенням у штаті.

У 1763 році після перемоги в франко-індіанської війни британці встановили повний контроль над територією Вермонта. На нові землі претендували три американські провінції: Нью-Гемпшир, Нью-Йорк і Массачусетс. Губернатор Нью-Гемпшира Вентворт Беннінг з 1749 по 1764 роки роздав сто тридцять п’ять ділянок землі у Вермонті, причому багато з них були розташовані на захід від Зелених гір, фактично зовсім неподалік від Олбані. Саме завдяки цим “земельною грантам Нью-Гемпшира” в Вермонт потягнулися переселенці, тоді ж були засновані і багато нові поселення.

У 1764 року англійський король Георг III встановив межу між Нью-Гемпшир і Нью-Йорком по західному березі річки Коннектикут (де проходить межа між сучасними Вермонт і Нью-Гемпшир). Нью-Йорк оголосив все “гранти Нью-Гемпшира” недійсними, викликавши тим самим значне невдоволення населення Вермонта. Лідером опозиції став Ітан Аллен, який створив у Вермонті рух народного ополчення, відоме як “Хлопці Зелених гір”.

10 травня 1775 “Хлопці Зелених гір” на чолі з Ітаном Алленом і Бенедиктом Арнольдом захопили британський форт Тикондерога, розташований на узбережжі озера Шамплейн неподалік від Берлінгтона. Захоплені в форте гармати і боєприпаси були доставлені в Бостон і були пізніше використані для оборони міста від британців.

У цій будівлі, колишньому в 1777 році таверною у місті Віндзор, була прийнята Конституція Вермонта
Віндзор, Вермонт
До середини сімдесятих років XVIII століття влада Нью-Йорка практично втратили будь-який вплив в Вермонте.Летом 1776 жителі Вермонта вирішили заявити про незалежність земель “грантів Нью-Гемпшира”. 15 січня 1777 було оголошено про створення “Республіки Новий Коннектикут” (відомої також як “Республіки Зелених гір”). 2 червня 1777 республіка отримала нове ім’я – “Вермонт”, а 8 липня була прийнята Конституція Вермонта. Це була перша в Америці конституція, яка забороняє рабство, що передбачає виборче право для всіх чоловіків і створення громадських шкіл.

16 серпня 1777 неподалік від міста Беннінгтон у Вермонті відбулася одна з найважливіших битв війни за незалежність США. Американські війська, що складаються з ополченців Нью-Гемпшира і Массачусетсу, за підтримки “Хлопців Зелених гір” і під командуванням генерала Джона Старка розбили англійців. День битви при Беннінгтон в наш час відзначається як державне свято штату Вермонт.
Республіка Вермонт, хоча і не визнана Сполученими Штатами Америки (в основному через протидію штату Нью-Йорк), існувала в якості суверенної держави впродовж чотирнадцяти років. За ці роки деякі місцеві політики (в тому числі і Ітан Аллен) намагалися домовитися про включення Вермонта до складу британської Канади, але більшість жителів хотіли увійти в союз американських штатів.

Прагнення Вермонта стати чотирнадцятим штатом США яскраво виражено в державній символіці тих років: на прапорі “Хлопців Зелених гір” зображені чотирнадцять зірок, на монетах республіки був викарбуваний девіз Stella quarta decima (“Чотирнадцята зірка” на латині), а на печатці (гербі) була зображена сосна з чотирнадцятьма гілками.

Нарешті 4 березня 1791 Конгрес прийняв рішення про включення Вермонта до складу США. Першим губернатором штату став Томас Читтенден, до того очолював уряд Республіки Вермонт.

Вермонт став першим штатом, прийнятим в Союз після тринадцяти колоній-засновників. “Вільний” Вермонт послужив своєрідним “противагою” рабовласницькому Кентуккі, який став п’ятнадцятим штатом США 1 червня 1792.

У перші десятиліття державного населення Вермонта стрімко зростала, швидше ніж в будь-якому іншому штаті США (з 85000 в 1790 році до 218 тисяч у 1810). Більшість нових жителів штату були переселенцями з інших штатів Нової Англії.

Війна між США і Великобританією в 1812 – 1815 роках була в штаті вельми непопулярна, так як торгівля з Канадою традиційно відігравала важливу роль для економіки Вермонта. У роки війни процвітала контрабанда через кордон з канадською провінцією Квебек. У той же час загроза вторгнення британських військ з півночі була усунена тільки після перемоги американців у битві на озері Шамплейн.

Зростання міст на північному сході США, в першу чергу Бостона і Нью-Йорка, забезпечив ринки збуту для сільськогосподарської продукції Вермонта. У двадцятих – тридцятих роках XIX століття, коли фермери вже не витримували конкуренції з постачальниками дешевших зерна і м’яса із західних регіонів, в “Штаті Зелених гір” почало розвиватися вівчарство і виробництво вовни (в 1837 році у Вермонті було більше мільйона овець).

У 1848 році у Вермонті була побудована перша залізниця.

У роки Громадянської війни в США більше 28 000 жителів Вермонта воювали в армії сіверян. Штат сформував сімнадцять піхотних полків, один кавалерійський, кілька артилерійських батарей та інших підрозділів.

Безпосередньо на території Вермонта стався лише один епізод Громадянської війни, відомий як “Рейд Сент-Олбанс”. Його організатором був солдат армії конфедератів Беннет Янг, який потрапив влітку 1863 року в полон до жителям півночі, але зумів втекти до Канади. З метою відвернення військових підрозділів Союзу для охорони північного кордону, а також для поповнення скарбниці жителів півдня, Янг вирішив пограбувати банк у Вермонті.

10 жовтня 1864 Беннет Янг з двома спільниками прибув до міста Сент-Олбанс на північному заході Вермонта. Протягом наступних кількох днів у місто приїжджали групами по два – три людини інші учасники операції. Нарешті 19 жовтня двадцять один “диверсант” одночасно напали на три міських банку, захопивши більше 200 000 доларів. Під час пограбування один городянин загинув і один був поранений, нальотчики намагалися підпалити місто, але, на щастя, згорів лише один сарай.

Група Янга бігла до Канади, де була заарештована владою. Канадці повернули частину вкрадених грошей, але відмовилися видати грабіжників, визнавши їх статус військовослужбовців Конфедерації і не бажаючи порушувати свій нейтралітет.

Одним з найбільш відомих жителів Вермонта, що стали героями війни, був Вільям Уеллс, який командував батальйоном Першого кавалерійського полку в битві при Геттисберге. За видатну хоробрість Конгрес нагородив Уеллса вищою військовою нагородою Сполучених Штатів Америки – Медаллю Пошани.

У повоєнні десятиліття вівчарі Вермонта вже не могли змагатися з постачальниками більш дешевої вовни з Австралії, Південної Америки і Заходу США. Населення скорочувалося, багато людей переїжджали у великі міста і мігрували на захід. До початку XX століття фермери Вермонта переорієнтувалися на молочне тваринництво, яке і в наші дні залишається найважливішою галуззю сільського господарства штату.

У листопаді 1927 року Вермонт постраждав від сильної повені. Загинули 84 людини, були зруйновані багато дороги, мости, будинки і ферми. Уряд США надало значну допомогу постраждалому від стихії штату, для контролю повеней в майбутньому у Вермонті були побудовані греблі.

Посилання на основну публікацію