Історія міста Житомир

Житомир-обласний центр, розташований за 141 кілометр на захід від Києва (по автодорогах). Населення 271303 чоловік (за даними Державного комитету статистики України на 1 січня 2013 року). Через місто протікає річка Тетерів і кілька її приток (найбільші з них на території Житомира-річка Лісова Кам’янка та її притока Лісова). Археологічні матеріали свідчать, що поселення на Замковій горі (історичній частині сучасного Житомира) виникло наприкінці IX століття н.е. [1, стор.27].
Походження назви Житомир

Існує кілька версій щодо походження назви Житомир. За однією з легенд, в кінці IX століття, коли князь Олег убив легендарних київських правителів Аскольда і Діра, їх слуга Житомир не захотів служити князеві Олегу, а пішов зі своєю дружиною в глиб лісів, і на високій скелі, де річка Кам’янка впадає в Тетерів , заснував поселення і назвав його своїм ім’ям [2, стр.3]. Однак, те, що ім’я Житомир не зустрічається ні в одній з відомих на даний час літописів, може свідчити про помилковість такої версії. Згідно з версією українського археолога С. Гамченко (1859-1934), назва міста походить від слова “жито” (на торжище могла перебувати міра, якої міряли жито). Ця обставина стала настільки визначальним, що за поселенням назавжди закріпилася назва “Житомир” .Відповідно словником В.І. Даля, “жито” означало всякий зерновий, немелений хліб [3, стор. 492]. Крім цього, поселення могло також бути відомо, як сторона (світ) жита, а отже і служити місцем відпустки жита для племен, що живуть на північ [1, стор.29]. Допускають також походження назви Житомир від церковнослов’янської “жітомернік”, зафіксованого в етимологічному словнику М.Фасмера [4, стор.57]. Місто Житомель згадується в літописі по Воскресенскому списку серед київських міст за 1506 [5, стр.240].

Житомир у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої

Вперше в письмових документах Житомир згадується в литовсько-білоруських літописах за 1392. До цього часу, в результаті боротьби за незалежність Великого князівства Литовського між королем польським Владиславом II (Ягайлом) і його двоюрідним братом Вітовтом. Вітовт став великим князем литовським і визнав над собою владу польського короля. Як розповідає хроніка Литовська і Жмойтська, Вітовт, встановлюючи свою одноосібну владу в Литві і в Русі, відправив посольство до Володимира Ольгердовича, князю київському (своєму двоюрідному братові), щоб той приніс йому присягу. Володимир Ольгердович, який отримав Київське князівство від батька свого Ольгерда, не захотів принести присягу, а надумав захищатися. Вітовт із Скиргайло Ольгердовичем (братом Володимира Ольгердовича) захопив Овруч та Житомир, замки його, і відразу ж віддав Скиргайло Ольгердовича, а сам з військом пішов до Києва. Тоді Володимир Ольгердович роздумав і приїхав сам до Вітовта. У результаті Скиргайло Ольгердович став київським князем, а Володимир Ольгердович отримав в замін замок Копил [6, стр.70-71]. У XIV столітті, в межиріччі Кам’янки й Рудавка, узвишші був споруджений замок для захисту городян і жителів навколишніх сіл [1, стор.40]. Замок неодноразово руйнувався і знову відбудовувався. Як стверджує відомий український історик Іван Крип’якевич, житомирський замок XVI столітті був найбільшим за площею на українських землях. Він займав 130 метрів в довжину і 115 метрів завширшки [7, стор.155]. У 1545 році була проведена люстрація (опис) житомирського замку, згідно з якою в Житомирі проживало 22 панів і зем’ян (дрібнопомісних землевласників) і 104 їх людей. У Житомирі було також 49 міщанських будинків, а стрільців і слуг замкових 11 чоловік [8, стор.127]. Останній замок згорів в 1802 році, а на його місці в 30-х роках XIX століття був розбитий Звягінцевскій парк [9, стр.15] .Історіческіе джерела вказують, що вперше Житомир отримав Магдебурзьке право в 1432 році від великого князя литовського Сигізмунда I Кейстутовича , який, у боротьбі за владу у Великому князівстві Литовському зі своїм двоюрідним братом Свідрігайлом, роздавав привілеї українській шляхті, щоб заручитися її підтримкою. Імовірно тоді ж отримали Магдебурзьке право і ряд міст, в тому числі і Житомир. Остаточно Магдебурзьке право утвердилось в Житомирі вже після жалуваною грамоти короля Казимира Ягелловіча, виданої в лютому 1444 года [10, стр.10-11] .В 1471 на території колишнього Київського князівства було створено Київське воєводство, центром якого став Житомир [1, стор .37]. Після Люблінської унії 1569 року Житомир, як і всі Київське воєводство, увійшов до складу Речі Посполитої. Після повстання 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького Житомир став центром Житомирської сотні Київського полку. Жітомірсая сотня згадується в літописах лише один раз у зв’язку з позбавленням гетьманства І.Виговського. Ймовірно, сотня була створена І.Виговським і після його падіння ліквідована [11, стор.140].

Житомир у складі царської Росії

За умовами Андрусівського перемир’я 1667 року, коли велика частина Правобережної України, крім Києва з околицями, відійшли до Польщі, Житомир фактично став центром Київського воєводства Речі Посполитої, залишаючись в той же час центром Житомирського повіту. Після другого поділу Польщі в 1793 році частина Правобережної України, а разом з нею і Житомир, увійшла до складу Російської імперії. У 1793 році була створена Ізяславська губернія, до якої увійшли колишні землі Волинського та північної частини Київського воєводства. У 1795 році Ізяславська губернія була перейменована на Волинську, і до неї були приєднані території Західної Волині, що відійшли до Росії після третього поділу Польщі. Адміністративним центром губернії було призначено місто Звягель, одночасно перейменований в Новоград-Волинський, однак, через відсутність там небхідно приміщень для розміщення адміністрації та присутствених місць, центр новоствореної губернії знаходився в Житомирі.

Житомир в XX-XXI століттях

У 1923 році, в результаті чергової адміністративно-територіальної реформи, замість повітів були створені округи, Житомир став центром Житомирського округу. У 1925 році губернії були ліквідовані, Житомирський округ був перейменований у Волинський. У 1930 році був створений Житомирський район, а в 1937 році була створена Житомирська область, куди увійшов і Житомирський район. У 1962 році територія Житомирського району була передана Коростишівського району, район був відновлений в 1965 році [12, стр.6-10, 19].

Посилання на основну публікацію