Історія міста Новоград-Волинський

Новоград-Волинський-районний центр Житомирської області, розташоване на обох берегах річки Случ (права притока Горині, басейн Прип’яті) за 225 кілометрів на захід від Києва. У південній частині міста в річку Случ впадає її права притока Смолка. Відстань до обласного центру Житомира-85 кілометрів. Населення міста-55991 чоловік (за даними Державної служби статистики України на 1 січня 2013 року). Вперше Новоград-Волинський під назвою Возвягль згадується в Іпатіївському літописі за 1257 у зв’язку з боротьбою князя Данила Галицького з монголо-татарами. Літопис за 1257 розповідає, що Данило і його брат Василько розорили Болохівські міста (міста Болохівської землі-історичної області XI-XIII століть, розташованої у верхів’ях Південного Бугу, Случі і Тетерева), а його син Лев розорив Побужжя (вірогідно, землі феодалів, співпрацювали з монголо-татарами). Навесні син короля Данила Шварно взяв міста (в басейні річок Случі і Тетерева, на сході Галицько-Волинського князівства [1, стр.295]), котрі піддалися татарам. Однак возвягляне обдурили Шварна: узявши тіуна (намісника) його, не дали йому управляти. В Іпатіївському літописі за 1258 розповідається, як король Данило разом з братом Васильком пішли до Возвягля з великою силою. Спочатку король відправив свого сина Шварна, щоб осадити місто. Коли побачили городяни величезне військо короля Данила, не витримали і здалися. Місто було спалене [2, стр.838-839].

Новоград-Волинський у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої

Звягель згадується під назвою Взвяголь в Списку міст і земель, що належать великому князю литовському Свидригайлу (з 1430 по 1432 рік-великий князь литовський) -Документи, датованому 1432 роком [3, стр.10-12]. У 1471 року Київське князівство було ліквідовано і перетворено на воєводство. Звягель знаходився на території Житомирського повіту Київського воєводства [4, стор.6]. У 1507 році польський король Сигізмунд I жалуваною грамотою підтвердив князю Костянтину Острозькому (у той час-староста луцький, брацлавський і вінницький, маршалок (управитель) Волинської землі, великий гетьман литовський) право на вічне володіння маєтком Звяголь в Київському повіті (Київського воєводства). Цей маєток, яким до того володіли князі Василь та Андрій Семенович Звягольскіе, було подаровано Костянтину Острозькому ще королем і великим литовським князем Олександром (братом Сигізмунда I) за вірну службу. Крім того, Костянтину Острозькому цим привілеєм було дозволено заснувати у Звягелі замок і обложити місто [5, стор. 30-33]. Після Люблінської унії 1569 року Звягель разом з іншими населеними пунктами Правобережної України потрапив під владу Речі Посполитої і увійшов до складу Луцького повіту Волинського воєводства [6, стор.16].

Версії походження назви Звягель

Немає наукового пояснення назви Звягель, однак поширені кілька місцевих легенд, що пояснюють цю назву. За однією з них, біля невеликого поселення Звягель, що розкинувся на берегах колись глибоководної і судноплавної річки Случ, кораблі часто вночі розбивалися об скелі або кам’яні виступи у воді. Вночі не видно було ні скель, ні каменів. Тому люди, що жили в цьому місті, натягнули через річку канат і повісили дзвони. Вночі, коли плив корабель, він Щеглов чіплявся за канат і чути було дзвін. Корабель зупинявся перед небезпекою і чекав ранку. Оскільки кораблів по річці пропливало багато, то вночі часто біля поселення звучали дзвони. Тому це місце назвали Звягель (від слів “дзвонити”, “дзвін”, “звягать”), що означає те ж, що і Звенигород. За іншою легендою, територія міста і його околиць були багаті на залізо. Тому тут здавна виникло поселення, в якому більшість жителів були ковалями. Річка біля поселення робила крутий поворот, і тому з кораблів, ще не помітивши поселення, чули дзвін ковальських молотів. Згідно з цією легендою, назва міста також відбулося від слів “дзвонити” і “звягать” [7, стр.14-15]. За ще однією версією, назва Звягель може походити від застарілого слова “звяга”, одне зі значень якого в “тлумачному словнику російської мови” В. Даля [8, стр.599] – лисячий або собачий гавкіт. Відомо, що колись Звягель був оточений лісами [9]. З 1648 по 1649 і з 1656 по 1659 Звягель був центром Звягельського полку, який займав територію східних поветов Волинського воєводства. Однак, Звягельський полк так і не став повноцінною адміністративною одиницею, залишаючись, по суті, лише військовим підрозділом [10, стор.50].

Новоград-Волинський у складі царської Росії

Після Андрусівського перемир’я 1667 року, за умовами якого припинялася польсько-московська війна 1654-1667 років, Звягель разом з більшою частиною Правобережної України відійшов до Польщі. Ось як описувався Звягельський замок в документах 1766: Звягельський замок був кругом обведений кам’яною стіною, в ньому було три бастіону, але князь Любомирський (який на той час володів замком) у грудні 1765 дозволив ксьондзам Звягельського костелу розібрати і стіни, і обидва бастіону на фундамент парафіяльного костелу. В’їзд до замку був від міста через кам’яну браму (ворота), до брамі вів міст. За брамою-прямо всередині замку-палац із соснового дерева в зруб, оббитий зовні дошками, покритий гонтом (покрівельний матеріал з дерева). Флігель великий і флігель малий-дерев’яні, кухня, три кам’яних погреби, конюшня, возовня і в’язниця [11] .Після другого поділу Польщі 1793 Звягель разом з іншими волинськими містами був приєднаний до Росії. За указом імператриці Катерини II була створена Ізяславська губернія, до складу якої увійшли колишні землі Волинського та північної частини Київського воєводства (у тому числі і Звягель). У 1795 році Ізяславська губернія була перейменована на Волинську, і в тому ж році місто Звягель був перейменований на Новоград-Волинський та призначений центром Волинської губернії [4, стор.6, 511]. Однак, через відсутність там необхідних приміщень для розміщення адміністрації та присутствених місць, центром новоствореної губернії став Житомир, а Новоград-Волинський в 1796 році був призначений повітовим містом Волинської губернії [5, стр.6]. На +1897 рік, за даними першого загального перепису населення Російської імперії, в Новограді-Волинському проживало 16904 чоловік [12, стор.24].

Новоград-Волинський у XX-XXI століттях

У 1923 році в результаті адміністративно-територіальної реформи повіти були перетворені в округи, а укрупнені волості-в райони. Новоград-Волинський став центром Новоград-Волинського району Житомирської округу [5, стор.8, стр.513-514]. У 1925 році губернії були ліквідовані, Житомирський округ був перейменований у Волинський [5, стор.8]. У 1930 році поділ УРСР на округи скасовувалося, основною адміністративною одиницею став район. Проте вже в 1932 році в Україні було створено п’ять областей, в тому числі і Київська. У 1935 році у складі областей знову були створені округи, в тому числі і Новоград-Волинський округ Київської області [5, стор.9, стр.538]. У 1937 році була створена Житомирська область, в яку Новоград-Волинський був виділений з Київської області і призначений районним центром [5, стор.10, стр.539].

Посилання на основну публікацію