Історія міста Бахмач

Бахмач – районний центр Бахмацького району Чернігівської області, розташований на правому березі річки Борзенко (права притока річки Борзни, басейн Дніпра) за 218 кілометрів на північний схід від Києва і за 143 кілометри на південний схід від Чернігова (по автодорогах) [1] . Населення 18604 чоловік (за даними Державної служби статистики України на 1 січня 2014 року). За два кілометри від районного центру, приблизно на місці літописного Бахмача, розташоване село Бахмач.
Бахмач в літописах

Вперше в літописах Бахмач згадується за 1147. Бахмач у той час був одним із форпостів на південно-східних кордонах Чернігівського князівства. Літопис за 1147 рассазивает про междуусобной боротьбі між князями з роду Мономаховичів, на чолі з київським князем Ізяславом, онуком Володимира Мономаха, і Святославом Ольговичем (у той час Новгород-Сіверського князем) і його союзниками. Згідно з літописом, в 1147 році Ізяслав зі своїм братом Ростиславом пішли напереріз князям Святослава Ольговича, Ізяславу Давидовичу і Святославу Всеволодовичу, шедшим до Чернігова. Проходячи повз Всеволожу, Ізяслав і Ростислав дізналися, що Ольговичі їх вже випередили (пройшли там). Тоді вони взяли місто Всеволож (собі на видобуток). Коли почули мешканці інших міст-Уненеж, Білої Вежі, Бохмач і багатьох інших, що Всеволож узятий, побігли до Чернігова. Почувши про це, Ізяслав і Ростислав відправили слідом за ними воїнів. І наздогнали вони їх на поле, і там взяли мешканців тих трьох міст, а решта втекли. І наказав Ізяслав підпалити ті міста [2, стр.357-358]. У 1239 році землі, де був розташований Бахмач, як і всі Чернігівське князівство, захопили монголо-татари.
Бахмач у складі Великого князівства Литовського, Московського царства і Речі Посполитої

У другій половині XIV століття Чернігово-сіверські землі увійшли до складу Великого князівства Литовського. У результаті війни між Великим князівством Литовським і Московським царством 1500-1503 років велика частина Чернігово-Сіверщини відійшла до Московського царства, і лише після Деулінського перемир’я 1618 була повернена Речі Посполитої. Документи свідчать про те, що ще в першій половині XVII століття землі на південь від перебігу Остра і Сейму залишалися незаселеними. Так, при описі сторожових постів, висилаються з одного з найдальших степових міст, Путивля, говориться, що ці пости перебували не далі сорока верст від міста [3, стор.38, 73]. Лише у другій чверті XVII століття ці терени починають активно освоюватися. До 1635 на території Чернігово-Сіверщини було створено Чернігівське воєводство, яке резделялось на два повіту: Чернігівський і Новгород-Сіверський [4, стр.33-35]. Бахмач належав до Новгород-Сіверському повіту. З 1648 року Бахмач-центр Бахмацької сотні Борзнянського полку. З 1649 по 1654 рік Бахмачская сотня входила до Чернігівського полку, а після Переяславської ради 1654 року і до 1782 року (з короткочасним перервою з кінця 1654 і до початку 1655) була у складі Ніжинського полку [5, стор.114].
Бахмач у другій половині XVII – XX сторіччі

В описі 1654 говориться. що Бахмач складався в той час з двох частин. Перша частина-місто Бахмач, розташоване між річками Борзною і Бахмачем, відгороджений від поля від річки Борзни до річки Бахмача парканом з трьома проїжджими воротами. Повідомимо, це було місто, що виник в I половині XVII сторіччя. Друга частина-це містечко, розташоване на острові на річці Борзні біля гирла Бахмача [6, стор.200]. У документах за 1665 Бахмач названо серед розорених міст Ніжинського полку [7, стр.335]. Зміцнення Бахмача були зруйновані, очевидно, під час походу короля Яна Казимира на Лівобережну Україну в 1664 году.Ізвестно, що з часів Богдана Хмельницького село Бахмач належало гетьманам, аж поки гетьман Іван Скоропадський не віддав містечко Бахмач своєму зятю ніжинському полковнику П.Толстому, після якого в 1726 році власником Бахмача став князь А. Меньшиков [8, стр.52-53]. Після ліквідації полкового устрою в 1782 році Бахмач став центром волості Коропського повіту Новгород-Сіверського намісництва. Після створення на території намісництв губерній і розформування Коропського повіту Бахмач став центром волості Конотопського повіту Малоросійської, а з 1802 року-Чернігівської губернії [9, стор.132]. До кінця XIX століття населення Бахмача при станції на Києво-Воронезької залізниці становило 839 осіб, а при станції на Либаво-Роменської залізниці-1047 чоловік [10, стор.261]. Після ліквідації губерній в 1925 році і створення замість них округів Бахмач став районним центром Конотопського округу. З 1932 року, після створення Чернігівської області, Бахмацький район увійшов до її складу [11, стор.109].
Походження назви Бахмач

Щодо походження назви Бахмач немає єдиної думки. Одні ісслелователі вважають, що ця назва тюркського походження, залишене тюркськими племенами чорних клобуків, що проживали в часи Київської Русі по берегах Росі та Сули і означало воно “половецький кінь” [12, стр.339]. Дійсно, словники фіксують старотатарское слово Бахмат – малоросла, міцна кінь [13, стор.94]. Інші дослідники вважають, що назва Бахмач тюркського походження, в основі якого лежить слово Бохміт, на сучасній мові означає Магомет. Бохмітамі на Русі називали послідовників Магомета – мусульман. Наприклад, в Іпатіївському літописі за 986 рік, коли розповідається про те, як представники різних релігій намагалися схилити князя Володимира до прийняття їх віри, називаються і “Болгари віри бохмиче”. Пізніше, в 988 році, кргда князь Володимир, згідно з літописом, почав ставити міста по Десні, Трубежу, Острі, Сулі і Стугні, туди переселялися, очевидно, в тому числі і волзькі болгари. Літописець при написанні слова Бохміт користувався буквою “х” слов’янського походження, оскільки у тюрків ніколи не було звуків у, ф, х. На користь цієї версії може свідчити також те, що в літописах зустрічається топонім Бохмач, і лише пізніше він переходить в Бахмач [14].

Посилання на основну публікацію