Історія Мальдів

Мабуть, першими мешканцями М. стали дравіди з Керали (з сер. 2-го тис. До н.е.). За теорією Т. Хейєрдала, першими були сонцепоклонники і мореплавці «Редіна». Індоарії почали заселення М. в 5 в. до н.е. Релігією населення був буддизм аж до початку проникнення ісламу через арабських і перських торговців. В 1153 останній буддійський король М. перейшов в іслам і прийняв нові титул та ім’я (султан Мохаммед аль-Аділ). Відомо 6 династій Мальдівських султанів (і 84 султана) до 1932. Принцип наслідування дотримувалися нежорсткими.

З 16 в. М. піддаються регулярним атакам. У 1558 архіпелаг був захоплений португальцями, але в 1573 місцеве населення на чолі з Мохаммедом Тха-куруфааном вигнало португальська гарнізон. Лідер повсталих став новим султаном і заснував свою династію, що правила 127 років. Вдалося відбити М. і нашестя з Малабара. Проте в 2-й пол. 17 в. М. опиняються в залежності від Голландської Ост-Індської компанії, а з 1796 – від Великобританії. Згідно з угодою 1887 М. були перетворені на протекторат (Великобританія повністю контролювала питання зовнішньої політики і оборони). Відсутність корисних копалин і значущих обсягів важливої ??продукції знижувало значимість архіпелагу, і влада, хоч і обмежена, продовжувала перебувати в руках султанів. У 1932 вступила в дію Конституція М., передбачала виборність султанів, але зберігала багато традиційні норми та звичаї. Право голосу отримали і жінки. Відповідно до англо-Мальдівським угодою 1948 Великобританія зберігала право повного контролю над зовнішньою політикою М. та використання їх території у військово-політичних цілях. В поч. 1950-х рр. було прийнято кілька конституцій, що встановлювали різну республіканську форму правління. У 1954 сьома Конституція знову проголошувала створення султанату.
Великобританія активно брала участь в відбувалися перервах і навіть сприяла поваленню одного з урядів, які бажали не допустити будівництво британської військової бази на острові Ган. 26 липня 1965 була проголошена повна незалежність М. (Великобританія отримала можливість використовувати військову базу протягом 20 років). На національному референдумі (березень 1968) було прийнято рішення про проголошення М. республікою. Президентом став Ібрагім Насир, що домінував на політичній сцені. У 1973 він знову став президентом. У 1975 був арештований і висланий на віддалений атол прем’єр-міністр А. Закі, який став дуже популярним на М. У 1978 І. Насир втік до Сінгапур. З 1978 президентом М. став М. А. Гайюм, незмінно перебуває при владі чверть століття.

Посилання на основну публікацію