Історія Литви

Окремі феодальні князівства існували на території Л. ще в 9 ст. Перша письмова згадка про литовців відноситься до 1009. Литовські землі в єдину державу об’єднав князь Міндаугас близько 1236. Це була ранньофеодальна монархія. З самого початку державі довелося зіткнутися з експансією хрестоносців – Тевтонського і Лівонського орденів. У 13-16 ст. Л. неодноразово відбивала німецьку агресію. Для запобігання захоплення Л. хрестоносцями і перемоги над противниками всередині країни Міндаугас в 1251 прийняв католицтво, отримавши підтримку папи римського. У 1253 Міндаугас став королем Л. У битві біля озера Дурбе в 1260 війська Лівонського ордену були розбиті. З приходом до влади князя Вітяніс (1295- 1316) закінчився період міжусобиці, була проведена військова реформа, створена професійна армія, було скоєно 11 походів проти хрестоносців.

У 1-й пол. 14 в. в Європі з’явилося сильне держава – Велике князівство Литовське і Руське. Своїм виникненням воно зобов’язане Великому князю Гедімінаса (1316-41), який за роки свого правління значно зміцнив централізоване Литовська держава. Багато російські землі, прагнули знайти захист від монголо-татар, приєднувалися до Л. добровільно. У 1410 в союзі з польськими та російськими військами був розгромлений в Грюнвальдській битві Тевтонський орден. В 1558-83 Л. разом з Росією брала участь у Лівонській війні, а в 1569 об’єдналася з Польщею в Річ Посполиту (Люблінська унія).
Після третього поділу Речі Посполитої (1795) велика частина Л. була приєднана до Російської імперії. З самого початку 1-ї світової війни Л. стала ареною бойових дій армій Німеччини та Росії. Восени 1915 німецькі війська майже повністю окупували країну. Оскільки вимога надання Л. автономії було проігноровано царським урядом, провідні політичні діячі на чолі з А. Сметон переорієнтувалися на Німеччину. За згодою окупаційної влади 21 вересня 1917 була обрана Литовська Таріба, яка прийняла 16 лютого 1918 рішення про незалежність Литовської держави. Тимчасовий робітничо-селянський уряд, створений в грудні 1918, оголосило про позбавлення влади уряду і Таріба і про проголошення Литовської Радянської Республіки.

Після наступу німецьких військ в серпні 1919 загони Червоної Армії залишили Л. У 1920 радянський уряд визнав незалежність Л. У 1922 була прийнята Конституція і Л. оголошена демократичною республікою. Першим президентом став Смєтона. У 1920-26 в країні існував буржуазно-парламентський режим. В результаті військового державного перевороту в грудні 1926 встановився авторитарний президентський режим Сметони (1927-40).

В результаті поразки Польщі у війні з Німеччиною відповідно до радянсько-німецькими домовленостями Вільнюський край поряд з західно-українськими та західно-білоруськими землями перейшли під контроль Червоної Армії. У жовтні 1939 був підписаний договір про взаємодопомогу між Радянським Союзом і Л. та про передачу їй Вільнюса і Вільнюської області. На її території були розміщені радянські військові бази з чисельністю військ до 20 тис. Чол. 21 липня 1940 була проголошена Литовська Радянська Соціалістична Республіка, а в серпні 1940 вона була прийнята до складу СРСР.

Під час 2-ї світової війни на території Л. знаходилася німецька армія. У 1945 – 50 литовці намагалися чинити опір поверненню в СРСР, але були пригнічені радянськими військами.

Влітку 1988 оформилося Рух за перебудову «Саюдіс», яке поставило завдання відновлення незалежності Л. Активізувалася діяльність Ліги Свободи Л. (утворена в 1978), очолювана А. Бразаускасом. На виборах до Верховної Ради (24 лютого 1990) перемогли прихильники «Саюдіса» на чолі з В. Ландсбергісом, 11 березня був прийнятий Акт про відновлення незалежності Литовської держави – Литовської Республіки, а у вересні 1991 незалежність демократичної Л. була визнана Державною радою СРСР.

Посилання на основну публікацію