Історія Кувейту

З 7 в. н.е. територія К. входила до складу Арабського халіфату. З 13 в. до кін. 15 в. територією К., згадуваної тоді Курейн, управляли шейхи місцевих арабських племен. У сірий. 17 в. Курейн був формально включений до складу Османської імперії, однак зберігалася сильна місцева влада. У 1680, в епоху правління шейха Баррака аль-Хаміда (1669-82), був побудований укріплений портове місто Ель-Кувейт. Особливого розквіту Курейн досяг за правління шейха Садунов аль-Хаміда (1691-1722).

У 1756 шейх Сабах ібн Джабер ас-Сабах об’єднав всі племена в емірат К. До кін. 18 в. в Центральній Аравії зміцніло держава Саудідов, але йому не вдалося підкорити К. У 1777 англійці схилили еміра К. Абдаллу ібн Сабах ас-Сабаха встановити дружні відносини, але правителі К. не погоджувалися на договірні відносини з Великобританією. У 1793 в Ель-Кувейті була заснована факторія Ост-Індської компанії. В поч. 1870-х рр. К. отримав статус кази (повіту) Басорского вилайета Османської імперії, а емір був визнаний намісником султана. К. залучив особливу увагу європейських держав в кін.
19 в. у зв’язку з планом Німеччини протягнути Багдадську залізницю до порту Ель-Кувейт. Шейх Мубарак ібн Сабах ас-Сабах, прагнучи захистити країну від турецького вторгнення, в 1899 підписав таємну угоду з Великобританією, за якою остання відповідала за зовнішню політику К. К. фактично перетворився на англійський протекторат. У жовтні 1913 був укладений англо-кувейтський договір, за яким Великобританія наділялася винятковими правами на розвідку і видобуток нафти на території К. В листопаді 1914 Великобританія визнала К. незалежним князівством під своїм протекторатом.

В 1918-22 К. був втягнутий в прикордонні конфлікти з Недждом (де правили Саудіди) і Іраком. За посередництва Великобританії в грудні 1922 було підписано угоду про передачу частини території Неджда К. та Іраку і про створення прикордонних кувейтсько-саудівської і іраксько-саудівської зон (з 1942 отримали статус нейтральної зони), вільних для кочівників. У квітні 1923 англійці сприяли включенню належали Іраку островів у гирлі річки Шатт-ель-Араб до складу К. Починаючи з 1927 К. фактично став колонією Великобританії. 19 червня 1961 Великобританія відмовилася від своїх прав в К. і була проголошена незалежність Держави К. Шість днів потому Ірак оголосив свій суверенітет над цими землями. Великобританія і Саудівська Аравія надали військову допомогу в захисті цілісності К., перекинувши війська на кордон К. та Іраку.

У серпні 1962 британські війська за рішенням Ліги арабських держав замінили суданські, йорданські і єгипетські. Відносини між Іраком і К. покращилися тільки після 1963. У 1966 саудівсько-кувейтська нейтральна зона була розділена навпіл між країнами. У 1960-70-і рр. К. швидко збагатився за рахунок експорту нафти, спрямувавши отримані кошти на підйом економіки та життєвого рівня населення, допомогу арабським країнам, в закордонні інвестиції. У 1970-і рр. більша частина нафтової промисловості була націоналізована. Економічні успіхи К. сприяли імміграції, вже в 1970-і рр. більшість населення складали вихідці з інших країн.

У 1976 емір розпустив парламент і було призупинено дію деяких статей Конституції. Нове Національні збори було обрано в 1981, потім розпущено в 1986. 2 серпня 1990 на територію К. вторглася стотисячна іракська армія, і Ірак оголосив про анексію К. З країни бігли сотні тисяч жителів. Було підпалено 700 нафтових свердловин. Пожежі мали важкі наслідки для навколишнього середовища.

17 січня 1991 на підставі рішення Ради Безпеки ООН розпочалася акція зі звільнення К. силами коаліції з 29 країн на чолі з США, успішно завершена до 26 лютого. Після відновлення влади династії ас-Сабах в країні пройшли масові арешти, тисячі палестинців були депортовані. З метою гарантії своєї безпеки К. на поч. 1990-х рр. уклав угоди про військову співпрацю з США, Великобританією, Францією, РФ. К. пішов на розширення американської військової присутності на своїй території, розміщення американської бригади військ, базування ВПС США та інших союзників. Уже в липні 1991 К. відновив експорт нафти.

У 1993 доходи від експорту перевищили довоєнний рівень. Перші повоєнні парламентські вибори відбулися в 1992. Під час американської військової акції з повалення режиму Хусейна в Іраку К. надавав свою територію для військ антиіракської коаліції. На чолі держави з 31 грудня 1977 коштує емір шейх Джабер аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах. Уряд очолює наслідний принц шейх Саад аль-Абдалла ас-Салем ас-Сабах.

Посилання на основну публікацію