Історія економічного розвитку України

Динаміка господарства України в минулому була точним відображенням розвитку господарських структур тих країн, до складу яких входила її територія.

З тих пір як з’явилися люди на цій території, вони займалися господарською діяльністю.

Родоначальниками економічного життя в Україні вважають автохтонні землеробські племена трипільської культури. Основою господарської діяльності було сільськогосподарське виробництво, торгівля, судноплавство, рибальство. У XVIII-XIX століттях почала розвиватися промисловість: харчова (виноробство, борошномельно-круп’яна, цукрова), гірничо-видобувна (вугільна, нафтова, газова, соляна, чорна металургія та інші галузі).

«Возз’єднана» Україна в повоєнні роки майже повністю копіювала динаміку господарства СРСР. Пройшли етапи колективізації та індустріалізації країни. Були злети і кризи, переважали командно-адміністративні підходи і екстенсивний тип розвитку господарської структури.

У спадок нам дісталася гіпертрофована структура економіки. Це означає, що розвивалося, в основному, виробництво засобів виробництва (важка промисловість), а частка легкої та харчової промисловості ледве сягала 30%. Модернізація та реконструкція заводів і фабрик проводилася дуже повільно. І як результат, сьогодні зношеність обладнання на підприємствах становить 70-90%, що негативно впливає на асортимент і якість продукції, що випускається. Забруднення навколишнього середовища досягло неприпустимих меж. Розрив сталих економічних зв’язків призвів до різкого падіння продуктивності праці і навіть до тимчасової зупинки окремих підприємств. Практично України знаходиться в стані економічної кризи.

На порозі XXI століття перед державою стоїть ряд проблем, які необхідно вирішити.

Сучасні соціально-економіко-географічні проблеми України:

  • ? реалізація національних інтересів при максимальній гармонізації з навколишнім природним, соціальної, економічної та політичної середовищем;
  • ? формування стратегії економічного відродження і розвитку України на основі власної економічної моделі, яка враховувала б її специфічні особливості та досягнення;
  • прогнозування динаміки ринку праці в нових умовах господарювання; стимулювання ефективної реалізації трудового потенціалу; управління зайнятістю населення;
  • ? інтеграція України в світову економіку без втрати свого ринку і без збіднення широких верств населення і наближення рівня життя в Україні до рівня розвинених держав;
  • ? забезпечення національної безпеки та економічної незалежності держави.
Author: Олександр
Фанат своєї справи і просто крутий чувак.