Історія Брунею

В кін. 15 – поч. 16 в. султанат Брунея був одним з наймогутніших держав Південно-Східної Азії, чиї володіння поширювалися на територію всього Північного Калімантану, а також на архіпелаг Сулу і частина Південних Філіппін. Б. був центром поширення ісламу в регіоні та важливим транзитним пунктом у торгівлі між Китаєм, Індією та Переднім Сходом. У сірий. 16 в. (Близько 1545) португальські мореплавці уклали угоду з султаном Б. про відкриття шляху в район «островів прянощів» (Молуккські острови). Назва султанату португальці поширили на весь острів Калімантан, і воно згодом у спотвореній формі «Борнео» отримало загальне поширення.

До сер. 19 в. Б. став об’єктом колоніальної експансії Британської імперії. На початку він розглядався як важлива вугільна станція між Сінгапуром і Гонконгом. Надалі брунейський султанат, ослаблений усобицями, втрачав одну область за іншою.
У 1888 над Б. був встановлений британський протекторат.

У 1962 султанат в принципі погодився увійти до складу формованої Федерації Малайзія в складі власне Малайї, Сінгапуру і британських володінь на Північному Калімантані. Проте в ході переговорів залишалися відкритими такі спірні питання, як статус Брунею султана, одного з найвизначніших монархів у регіоні, масштаби автономії та самоврядування у складі Федерації та розміри відрахувань до федерального бюджету.

У грудні 1962 в Б., прилеглих районах Північного Борнео і в Сараваке спалахнуло повстання проти входження до Малайзії. Було проголошено «нове революційне держава» Північного Калімантану. Повстання було придушене британськими військами.

Б. залишався під британським протекторатом до кін. 1983. Незалежною державою проголошений 1 січня 1984.

Посилання на основну публікацію