Історія Борзни

Борзна – місто районного підпорядкування [1, стор.201], районний центр Чернігівської області, розташований на берегах річки Борзенко (правої притоки Борзни, басейн Десни) за 130 кілометрів на південний схід від обласного центру Чернігова та за 186 кілометрів від Києва (по автодорогах) [2]. Населення 10396 чоловік (за даними Державної служби статистики України на 1 січня 2014 року).
Підстава Борзни. Борзна у складі Чернігівського воєводства

Час заснування Борзни точно не відомо, однак є підстави припускати, що ще в XII столітті тут існувало поселення, яке було зруйновано під час монголо-татарської навали 1239-1240 років. В кінці XV століття після довгих років запустіння тут з’явився хутір Селище. У середині XVI століття це було вже село, яке стало називатися Борзною від однойменної річки [3, стр.198-199]. Найбільш активне заселення Борзни припадає на I половину XVII століття. До цього часу відносяться і перші згадки про місто. У 20-х роках XVII століття Борзна була вже значним містом [4, стор.69]. Згідно подимними реєстром Чернігівського воєводства 1638, Борзна була в той час одним з найбільш населених міст Чернігівщини-202 диму (домогосподарства) [5, стр.12-13]. У результаті війни між Московським царством і Великим князівством Литовським 1500-1503 років територія, де знаходиться сучасна Борзна, увійшла до складу Московського царства, а після Деулінського перемир’я 1618-го потрапила під владу Польщі. У 1634 році Борзна отримала Магдебурзьке право. До 1635 на території Чернігово-Сіверщини було створено Чернігівське воєводство, куди увійшла і Борзна.
Борзна-центр сотні Борзнянського та Ніжинського полку

З початком визволителів війни Б. Хмельницького, в 1648 році, Борзна стала сотенним містом Борзнянського полку, а з 1649 року, після його розформування, була включена в Чернігівський полк. З 1654 по 1655 рік Борзнянська сотня знову входила в Борзнянський полк, відновлений на короткий час, а потім була передана Ніжинському полку. У 1764 році територія сотні була поділена на два підрозділи (фактично дві сотні), які просущестовалі до ліквідації полкового устрою на Лівобережній Україні в 1782 році [6, стор.119]. Ось як виглядала Борзна за описами середини XVII століття: місто Борзна стоїть на річці Борзні, посад (населена торгово-реміснича частина міста) обгороджений-на земляний осипи поставлений дубовий острог (частокіл). У тій огорожі двоє воріт проїжджих, на воротах вежа і дві глухих Наугольний вежі, покриті тесом; на воротах у вежі трьох пищали залізні чавунні, навколо того острогу з двох сторін від річки Борзни до річки Борзни зроблений рів. До річки Борзні на острові був влаштований інше містечко (огородження), біля великого острогу між річкою Борзною, у тому огородженні були також ворота проїжджі, чотири башти глухі покриті тесом, навколо тієї огорожі з одного боку від проїжджих воріт зроблений рів, через той рів перекинуто міст. За цією огорожею був панський двір [7, стр.180-181]. У серпні 1655 Іван Золотаренко, у той час наказний гетьман, отримав царську жалувану грамоту на містечко Глухів і Борзну, оскільки Батурин, подарований йому в 1654 році, весь згорів [8, Документ №35 стр.785-786]. Після Чорної ради під Ніжином, коли гетьманом був обраний Брюховецький, переяславський полковник і наказний гетьман Яким Сомко (другий претендент на гетьманську булаву), а з ним його прихильники були спочатку кинуті до в’язниці у Ніжинському замку, а потім, восени того ж року, звинувачені у зраді, Сомко з полковниками ніжинським Васютою (Василем Золотаренко) і чернігівським Оніка були страчені в Борзні, а інші, що підтримували Сомка, були відправлені в посилаючись до Москви [9, стр.28-29]. У 1729-1730 році було проведено перепис маєтків Ніжинського полку, згідно якої, місто Борзна, за розповідями старожилів, за гетьмана Брюховецького, Многогрішного, Самойловича, Мазепи та Скоропадського посполиті (селяни) нічийого підданстві були [10, стор.80] .
Борзна наприкінці XVIII-XX сторіччі

Після створення Чернігівського намісництва в 1782 році містечко Борзна стало “справжнім містом” (було призначено центром повіту). Всіх жителів на 1786 було 6 595 чоловік [11, стр.418-422]. Чернігівське намісництво проіснувало до 1786 року, потім його територія увійшла до складу Малоросійської, а з 1802 року-Чернігівської губернії. У 1925 році в Чернігівській губернії замість повітів було створено п’ять округів, а замість волостей-райони. Борзна стала районним центром Конотопського округу. У тому ж році губернії були ліквідовані. У Фералія 1932 року, коли була створена Київська область, територія Борзнянського району увійшла до її складу, а в жовтні того ж року, коли області були розукрупнені і була створена Чернігівська область, Чернігівської області був переданий, в тому числі, і Борзнянський район, раніше віднесений до Київської області [12, стр.107-110].
Походження назви Борзна

Існує кілька версій походження назви Борзна. За однією з них, назва міста походить від назви річки Борзна, і в основі його лежить корінь Борз-швидкий. Борзна-річка з колись швидкою течією. На Чернігівщині є ще гідроніми з схожим значенням. Так, в Сосницькому районі є невелика річка Прудка (рос. Швидка) і струмок з таким-же назвою (Прудка) в околицях села Кудрівка Сосницького району, права притока Переконай [13, стор.31].

Посилання на основну публікацію