1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Історія Албанії

Історія Албанії

Протягом багатьох століть А. перебувала під пануванням іноземних поневолювачів: спочатку – Стародавнього Риму, потім – Венеції і останні п’ять століть – Османської імперії. Яскравою сторінкою боротьби албанського народу за свою незалежність в історію країни вписано 25-річне збройне протистояння турецьким завойовникам в сер. 15 ст., Яке очолив видатний албанський державний діяч і полководець Георгій Скандербег. Однак остаточне звільнення А. від турецького ярма стало можливо тільки після поразки Османської імперії в 1-й Балканській війні.

Формальне проголошення державності А. проте не означало для неї справжньої незалежності від іноземного впливу. Згідно секретному Лондонським договором 1915 Антантою був передбачений розділ албанської території між своїми союзниками. Окупаційні війська покинули країну тільки в 1920.
Невдалою була і перша спроба проведення в А. демократичних перетворень. Уряд Фана Нулі, який прийшов до влади в результаті Червневої демократичної революції 1924, було повалено феодальними силами. У країні був встановлений авторитарний режим Ахмета Зогу, який в 1928 був проголошений королем А. В результаті нав’язаних А. договорів 1926, 1927 і 1936 країна потрапила в політичну, військову та економічну залежність від фашистської Італії. А в квітні 1939 піддалася з боку останньої прямої окупації. Після окупації Італією через два роки і югославських територій, на яких проживало албанське населення, вони були об’єднані з А. в рамках маріонеткового державного утворення – т.зв. Великої А. Після капітуляції Італії у вересні 1943 «Велика А.» була окупована німецькими військами.

Наприкінці листопада 1944 албанські патріоти звільнили країну від фашистської окупації. Оскільки на чолі успішної визвольної боротьби виявилися албанські комуністи, очолювані Енвера Ходжі, а інші політичні сили або були скомпрометовані співпрацею з окупантами, або не користувалися істотним впливом, то після звільнення в країні був встановлений однопартійний тоталітарний режим.

Тільки в грудні 1990 країна перейшла до системи політичного плюралізму. У березні 1991 відбулися перші вільні багатопартійні вибори, на яких перемогу здобула Албанська партія праці (до 1948 Комуністична партія А.) і першим президентом країни став її лідер Рамиз Алія. Однак правлячої партії, незважаючи на перетворення в Албанську соціалістичну партію (АСП), не вдалося втриматися при владі, і вже через рік в результаті позачергових парламентських виборів до влади прийшла Демократична партія А. (ДПА) і президентом став її лідер Салі Беріша.

Крах на поч. 1997 системи «фінансових пірамід», тісно пов’язаних з правлячим режимом, призвело до збройного народного повстання і поклало кінець п’ятирічній правлінню ДПА. В результаті нових виборів до влади повернулися соціалісти. Провал спроб демократів-радикалів у вересні та листопаді 1998 збройним шляхом повернутися до влади сприяв зміцненню в країні демократичних інститутів і змусив всі політичні сили країни перейти виключно до законних методів у своїй діяльності. Стабілізації політичної ситуації в країні сприяла і перемога лівоцентристської коаліції на муніципальних виборах-2000 і парламентських виборах -2001.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Географія В’єтнаму