Історичний нарис політичних традицій Нідерландів

У своєму історичному розвитку Нідерланди пройшли шлях від конгломерату державних утворень, які становлять периферію Західної Європи в середині Середніх століть, до центру європейської (і в значній мірі – світовий) торгівлі та фінансової діяльності в Новий час. Обрана Нідерландами модель експансивного розвитку, обертається навколо надприбуткових торгових і кредитних операцій і тому небезпечно залежала від світової кон’юнктури, нехтувала реальним сектором національної економіки. Вона не могла забезпечувати збереження економічних позицій на протязі довгого часу і привела до втрати впливу Нідерландами в XVIII століттях. Разом з тим потенціал, накопичений в роки економічної переваги, дозволив підтримувати важливу роль країни в світогосподарських зв’язках і економічне благополуччя аж до смуги економічних криз, що почалися відразу після Семирічної війни.

Втрата Нідерландами впливу напередодні та в ході наполеонівських війн з подальшою реорганізацією держави відповідно до задумами великих держав ознаменувала перехід до інтенсивного розвитку: зростання економіки метрополії супроводжувався освоєнням колоній (в першу чергу Індонезії).

Заключний етап перетворення Нідерландів з європейського економічного і політичного центру в колоніальну імперію, а з останньої – в «малу країну» Європи почався в зв’язку з втратою колоній і остаточної переорієнтацією на вирішення завдань внутрішнього розвитку і модернізації.

Посилання на основну публікацію