Історичний нарис політичних традицій Ліхтенштейну

Жителі Ліхтенштейну ведуть своє походження від німецьких племен ретів і алеманів. У римський період, з 15 року до нашої ери, територія сучасного Ліхтенштейну входила до складу провінції Реція, пізніше – на початку Середньовіччя – стала частиною герцогства Швабія. У 1342 році в складі Священної Римської імперії були засновані графство Вадуц і володіння Шелленберг. У 1507 році особливі права і привілеї, надані імператором Максиміліаном Вадуцу, були передані австрійському сімейству Ліхтенштейнів (отримало князівський титул в 1608 році).

Освіта держави Ліхтенштейн датується 1719 році, коли продані князю Йогану-Адаму фон Ліхтенштейну Шелленберг (1699 рік) і Вадуц (1712 роки) були об’єднані в одне князівство. Ліхтенштейн, який був з 1804 року частиною Австрійської імперії, в 1806 році був захоплений Наполеоном і в якості суверенної держави увійшов в Рейнський союз. У 1815-1866 роках Ліхтенштейн знаходився в складі Німецького союзу, очолюваного австрійським монархом. У 1818 році князь Йоганн I символічні першу конституцію Ліхтенштейну, а в 1862 році вступив в силу новий основний закон.

В ході австро-прусської війни 1866 року Ліхтенштейн воював на боці Австрії. У 1868 році Ліхтенштейн розпустив армію чисельністю близько 80 осіб і проголосив постійний нейтралітет. У цей період Австро-Угорщина виступала покровителем князівства, яке мало різнобічні стосунки з імперією, зокрема складалося в поштовому і митний союз.

В результаті Першої світової війни Австро-Угорська імперія розпалася, і Ліхтенштейн встановив тісні зв’язки з Швейцарією: у 1920-х роках було підписано угоду про торгівлю і поштову службу; в 1924 році укладено митний союз, що став основою тривалого партнерства двох країн; крім того, введені в обіг швейцарські франки. У 1921 році в князівстві Ліхтенштейн була прийнята конституція, що діє донині (зі змінами).

Під час Другої світової війни князівство дотримувалося нейтралітету.

У 1990 році Ліхтенштейн вступив в ООН.

У 1990-х роках в політичних колах Ліхтенштейну обговорювалося питання про конституційну реформу: князь Ханс-Адам II відкидав всі спроби обмежити його повноваження. У 2003 році відбувся загальнонаціональний референдум з питання про зміну конституції Ліхтенштейну. Активність електорату виявилася високою – в голосуванні брали участь майже 88% виборців, при цьому 64,3% тих, хто проголосував висловилися за зміни конституції, запропоновані князем. В результаті адміністративні та політичні повноваження князя були розширені, а повноваження прем’єр-міністра і парламенту обмежені. Зокрема, князь отримав можливість розпускати уряд, право вирішального голосу при призначенні суддів, а також право блокувати неугодні йому рішення прем’єр-міністра або парламенту.

15 серпня 2004 року Ханс-Адам II офіційно передав функції управління державою своєму старшому синові – спадкоємцю принцу Алоїс (незважаючи на передачу влади, Ханс-Адам II не збирається відрікатися від престолу).

Посилання на основну публікацію