1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Інфраструктура як наукова категорія

Інфраструктура як наукова категорія

Інфраструктура в сучасному сприйнятті розуміється як складна система комунікацій, об’єктів, споруд, а також організацій і установ, що забезпечують життєдіяльність суспільства (у дослівному перекладі від латинського інф – під і структура – будова, будівля).

Вперше цей термін з’явився в роботах А. Маршалла (1910), а потім до нього в 40-і роки знову повернувся Д. Кларк, після чого поняття інфраструктура міцно увійшло в побут соціально-економічної термінології.

Зазначені автори виявили, що власні витрати на виробництво товарів значно перевищують витрати індивідуальних виробників. Різницю між цими індивідуальними витратами вони назвали «соціальним накладним капіталом», а ефект його присвоєння – «зовнішньої економією», т. Е. Економією, яка досягається завдяки присвоєнню корисного ефекту від діяльності інфраструктурних галузей. (Саме цей ефект лежить в основі закономірності, що викликає просторову агломерацію (концентрацію) продуктивних сил на певній території).

За своїм призначенням і виконуваних функцій інфраструктура підрозділяється на виробничу та соціальну і входить відповідно в третинний і четвертинний сектора економіки (див. [3, 11, с. 232]). Виробнича інфраструктура являє собою сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують виробництво. У неї включають транспорт, зв’язок, дороги, лінії електропередач і т. П. Соціальна інфраструктура – галузі та види діяльності, які обслуговують населення – охорона здоров’я, торгівля, освіта і т. Д.

Найбільш високого рівня розвитку досягла інфраструктура високорозвинених країн. Так, у сфері послуг США зайнято приблизно 70% економічно активної частини населення, в країнах Західної Європи від 60% (Німеччина, Фінляндія) до 70% (Бельгія, Нідерланди, Норвегія). Аналіз внутрішньої структури сфери послуг даної групи країн свідчить про те, що в ній провідні позиції займають інформаційні та фінансові послуги, освіта, консалтинг, торгівля, охорона здоров’я, туристичний та ресторанний бізнес. В індустріальних країнах Південної та Східної Європи, СНД, «нових індустріальних країнах», Китаї, найбільш розвинених країнах Африки ця зайнятість знижується до 30-40%, а в структурі сфери послуг переважають галузі виробничого призначення – транспорт, зв’язок.

Галузі інфраструктури функціонують як самостійні виробництва і підрозділи господарства, а результати їх роботи впливають на ефективність господарювання.

Свою інфраструктуру має кожна галузь матеріального виробництва, окремі підприємства. У масштабі країни інфраструктура охоплює галузі, які представляють послуги з реалізації необхідних технологічних, виробничих зв’язків між усіма складовими економіки, а також створюють умови для відтворення робочої сили.

Сукупність галузей інфраструктури, які історично склалися з розвитком продуктивних сил і територіальним поділом праці, є результатом людської праці, специфічним «капіталом» території і її «кровоносною системою».

Капіталомісткі об’єкти інфраструктури можуть економити наступні витрачання матеріальних засобів і трудових витрат на виробництво. Тому територія з добре розвиненою інфраструктурою завжди привабливіша для весняних і внутрішніх інвестицій, розміщення і розвитку різних виробництв в порівнянні з неосвоєними районами.

Важливою властивістю інфраструктури є її «гнучкість». Розвинена інфраструктура здатна швидко реагувати на зміну умов виробництва та життя населення. Наприклад, якщо змінюється напрямок транспортних потоків при імпорті (або експорті) продукції, то територія з добре розвиненою інфраструктурою може переорієнтуватися на новий напрямок швидко і «безболісно».

Інфраструктура може «стимулювати» і стабілізувати територіальну та галузеву структури господарства, прискорювати або уповільнювати процеси суспільного виробництва, поліпшувати умови життя суспільства, а також матеріалізувати результати людських знань; служити джерелом інформації як засобом апробації наукових відкриттів.

Як всякій системі, інфраструктурі характерно функціональний підрозділ. Виробнича інфраструктура об’єднує галузі, які надають виробничі послуги. Завдяки їм створюються матеріально-технічні умови не тільки для ефективного використання виробничих потужностей, але і їх нарощування. Виробнича інфраструктура охоплює елементи господарства, які реалізують зв’язку в матеріальному виробництві, а також забезпечують рух потоків його продукції в невиробничу сферу.

У систему виробничої інфраструктури входять:

– Транспорт, зв’язок, складське господарство, матеріально-технічне постачання;

– Інженерні споруди і пристрої, в тому числі іригаційні та меліоративні системи;

– Інженерні комунікації та мережі, включаючи лінії електропередач, нафто- і газопроводи, водопроводи, телефонні лінії і т. П.

Розвиток виробничої інфраструктури веде до зростання ролі виробничих послуг, необхідних на різних етапах виробництва: на першому етапі (підготовка процесу виробництва) – здійснюються техніко-економічне обґрунтування (складання бізнес-плану), дослідження ринку, конструкторські розробки; на другому етапі (виробництво товарів) – контроль якості, оренда обладнання та функціональне забезпечення основної діяльності (управління, бухоблік, юридичне обслуговування та ін.); на третьому (послепроізводствен-ний етап) – збут, транспортування, страхування, реалізація.

Соціальна інфраструктура за характером надаваних послуг поділяється на:

– Соціально-культурну;

– Інституційну;

– Екологічну;

– Ринкову;

– Інформаційну.

Глобальні соціально-економічні процеси, що відбуваються в сучасному світі, економічна інтеграція країн і регіонів зумовили формування міжнародної інфраструктури – сукупності національних елементів транспортних систем, інформації та зв’язку, міжнародних банків та сфери послуг світового рівня, що забезпечують зовнішньоекономічну діяльність і функціонування міжнародного капіталу, розвиток бізнесу та конкуренції.

Відмінності в рівні розвитку в продуктивності праці в інфраструктурі по країнах світу представлені на рис. 4.1 та 4.2.

ПОДІЛИТИСЯ: