Господарство Росії – реферат

Роль Російської Федерації в економіці і в інтеграції країн СНД є вирішальною. В даний час Росія відноситься до країн з перехідною економікою (СПЕ). Глибоке падіння національного виробництва в нашій країні в 1990-1997 рр. позначилося на зміні співвідношення ВВП Росії, США та інших держав світу, в тому числі розміру ВВП в розрахунку на душу населення. За останнім показником РФ перебуває в четвертому десятку, поступаючись Аргентині, Мексиці, Уругваю, Чилі та ряду інших країн, що розвиваються. Тим не менше, Росія за економічними показниками у багато разів перевершує багато країн світу. Її продуктивні сили та економічний потенціал якісно відрізняються від показників країн. Росія стоїть перед необхідністю глибоких перетворень, структурної перебудови економіки та адаптації до сучасної ринкової системи.

Штучна ізольованість від світового ринку та міжнародної конкуренції протягом багатьох десятиліть призвела до втрати конкурентноздатності продукції обробної промисловості, а спад виробництва і згортання економічних зв’язків між країнами СНД лише погіршив ситуацію. Однак Росія як і раніше зберігає домінуючу роль в рамках економічного простору СНД: на неї припадає понад 60% ВВП і 2/3 промислового виробництва Співдружності. Народне господарство включає в себе величезну кількість підприємств та установ.

Енергетика є основою розвитку продуктивних сил, створення матеріально-технічної бази суспільства. Енергетика включає в себе паливну промисловість (нафтову, газову, вугільну) і електроенергетику.

За запасами нафти Росія посідає шосте місце в світі, поступаючись Саудівській Аравії, Кувейту, ОАЕ, Іраку й Ірану. У 80-і рр. XX ст. СРСР займав перше місце в світі з видобутку нафти (600 млн т). Зараз Росія видобуває понад 300 млн тонн нафти на рік. Основний район видобутку нафти – Західний Сибір. Сибірська нафта має високу якість. До основних родовищ відносяться Самотлорское, Мегион-ське, Сургутское, Усть-Баликское та ін. Нафта Росії експортується в країни СНД, Східної та Західної Європи. Трубопроводи є ефективним засобом транспортування по суші.

З видобутку природного газу Росія займає перше місце в світі. Газові родовища знаходяться, як правило, поблизу нафтових. Відомі Уренгойское, Ямбургское, Ведмеже, Оренбурзьке, Кубано-Приазовське та інші родовища. Значна частка газу йде в Німеччину, Францію, Італію та інші країни.

Росія має величезними геологічними запасами вугілля і займає друге місце в світі після Китаю. До найбільших вугільних басейнів відносяться Тунгуський, Ленський, Кансько-Ачинський, Кузнецький, Печорський, Таймирський.

З виробництва електроенергії Росія поступається лише США. У країні існує Єдина енергосистема. Найбільша частка виробництва електроенергії РФ припадає на теплові станції (близько 70%). Частка ГЕС становить 20%, а атомних станцій (АЕС) близько 10%. Росія є одним з найбільших у світі експортерів електроенергії.

Найбільшими в Росії гідроспорудами є каскади ГЕС – Волзько-Камський, Ангаро-Єнісейський. Потужними гідровузлами є Рибінська, Нижегородська, Саратовська, Красноярська, Сая-но-Шушенська, Братська, колімська ГЕС та ін. У Росії є й інші види електростанцій: гідроакумулюючі (ГАЕС), ПЕС-використовують енергію припливів і відливів.

Чорна металургія – базова галузь важкої промисловості, яка включає видобуток залізної руди, виплавку чавуну і сталі, виробництво прокату різного профілю і сплавів заліза з іншими металами. Наша країна практично забезпечена сировиною для чорної металургії. Ведеться видобуток руди на родовищах Курської магнітної аномалії, Уралу, Карелії, Кольського півострова, Сибіру і Далекого Сходу. Марганцеві руди є в Казахстані, Україні та Грузії. Наша країна освоює родовища у міста Ленінськ-Кузнецький в Кузбасі. Виробництво чорних металів зосереджено в основному на підприємствах трьох найважливіших металургійних баз: Уральської, Центральної та Сибірської. Кольорова металургія виробляє різноманітні за фізичним та хімічним властивостям конструкційні матеріали. До складу цієї галузі входять мідна, свинцево-цинкова, алюмінієва, титано- магнієва, вольфрамо-молібденова промисловість, а також виробництво рідкісних і благородних металів.

Машинобудування – одна з провідних галузей економіки нашої країни. Підприємства цієї галузі поширені повсюдно. Наприклад, верстатобудування припадає на Центральний, Північно-Західний і Уральський економічні райони. У нашій країні розвинене транспортне машинобудування, точне машинобудування (електроніка, приладобудування та ін.), Сільськогосподарське машинобудування.

Хімічна промисловість відіграє в господарстві країни важливу роль. Основна хімія включає виробництво кислот, лугів і мінеральних добрив. Хімічна промисловість включає в себе також виробництво спиртів, органічних кислот, розчинників, пластичних мас, синтетичного каучуку та гумових виробів.

Лісова промисловість включає заготівлю, механічну обробку та хімічну переробку деревини. Лісові площі в Росії складають 766 млн га, більше, ніж у США, Канаді, Швеції та Норвегії, разом узятих. Запаси деревини теж величезні, але лісові ресурси досить нерівномірно розподілені по території нашої країни. Експлуатаційні ліси розташовані в Сибіру, на Далекому Сході і на півночі європейської частини Росії. У багатьох лісовими ресурсами регіонах країни підприємства з обробки деревини розташовані в місцях підходу до залізниць, до лісосплавні шляхах (Котлас, Омськ, Красноярськ, Новосибірськ та ін.), Розміщуються в низов’ях і гирлах великих сплавних річок, що мають вихід в море (Архангельськ, Мезень, Нарьян-Мар, Ігарка та ін.). Роль сировинного фактора велика і при розміщенні целюлозно-паперової промисловості. Основні центри цієї галузі розташовані в Північному районі, на Уралі, в Волго-Вятському районі, в Сибіру і на Далекому Сході.

Легка промисловість об’єднує групу галузей, які забезпечують населення тканинами, одягом, взуттям і т. Д. Наприклад, текстильна промисловість історично склалася в Центральному районі і на Північно-Заході, а потім отримала розвиток і в інших районах Росії. До 70% бавовняних тканин виробляється в Центральному районі (основні центри – Москва, Орехово-Зуєво, Іваново та ін.), До 80% лляних тканин (Кострома, Вязніки), до 60% вовняних тканин (Москва та ін.). В даний час бавовняна промисловість відчуває великі труднощі через конкуренцію з імпортними товарами і в зв’язку з різким скороченням поставок сировини з середньоазіатських республік.

Посилання на основну публікацію