Гори: характеристика і види гір

Гори займають близько 24% всієї суші. Найбільше гір в Азії – 64%, найменше в Африці – 3%. У горах живе 10% населення земної кулі. І саме в горах беруть свій початок більшість річок на нашій планеті.

У географії прийнято вважати, що гори – це частини суші, що перевищують позначку 500 м. Від рівнин гори відокремлюються або підніжжям схилу, або передгір’ям.

Характеристика гір

По географічному положенню гори об’єднують в різні спільноти, які слід розрізняти.

  • Гірські пояса – найбільші утворення, часто тягнуться через кілька материків. Наприклад, Альпійсько-Гімалайський пояс проходить через Європу та Азію або Андійський-Кордільерський, що тягнеться через Північну і Південну Америку;
  • Гірська система – групи гір і хребтів, подібних за будовою і віком. Наприклад, Уральські гори;
  • Гірські хребти – група гір, витягнута в лінію (Сангре-де-Крітсо в США);
  • Гірські групи – також група гір, але не витягнута в лінію, а просто розташовані поруч. Наприклад, гори Бер По в Монтані;
  • Одиночні гори – не зв’язані з іншими, часто мають вулканічне походження (Столова гора в Південній Африці).

Природні зони гір

Природні зони в горах розташовуються шарами і змінюються залежно від висоти. У підстав найчастіше розташовується зона луків (у високогір’ях) і лісів (в середньо- і низькогір’ях). Чим вище, тим суворіше стає клімат.

На зміну поясів впливає:

  • клімат;
  • висота;
  • рельєф гір;
  • географічне положення.

Наприклад, у континентальних гір немає пояса лісів. Від підніжжя до вершини природні зони змінюються від пустель до луків.

Види гір

Є кілька класифікацій гір за різними ознаками: за будовою, формою, походженням, віком, географічним положенням. Розглянемо самі основні види:

За віком виділяють старі й молоді гори.

Молодими прийнято вважати ті, що утворилися протягом останніх 50 млн. років! Це Альпи, Гімалаї, Памір. У Росії наймолодші гори – Кавказькі.
Старими називають гірські системи, чий вік обчислюється сотнями мільйонів років. Внутрішні процеси в них затихли, а зовнішні (вітер, вода) продовжують руйнувати, поступово порівнюючи їх з рівнинами. До старих гір відносяться Уральські, Скандинавські, Хібіни (на Кольському півострові).

По висоті розрізняють низькогір’я , середньогір’я і високогір’я.

  • Низькі гори (до 800 м) – з округлими або плоскими вершинами і пологими схилами. У таких горах багато річок. Приклади: Північний Урал, Хібіни, відроги Тянь-Шаню.
  • Середні гори (800-3000 м). Для них характерна зміна ландшафту в залежності від висоти. Це Полярний Урал, Аппалачі, гори Далекого Сходу.
  • Високі гори (понад 3000 м). В основному це молоді гори з крутими схилами, гострими списами вершин. Природні зони змінюються від лісів до крижаних пустель.

Приклади:

  • Памір;
  • Кавказ;
  • Анди;
  • Гімалаї;
  • Альпи;
  • Скелясті гори.

За походженням виділяють вулканічні (Фудзіяма), тектонічні (гори Алтаю) і денудаційні, або ерозійні.

За формою вершини гори бувають:

  • пікоподібні (пік Комунізму, Казбек);
  • платоподібні і столові (Амби в Ефіопії або Долина монументів в США);
  • куполоподібні (Аю-Даг, Машук).

Клімат в горах

Гірський клімат має ряд характерних особливостей, які з’являються з висотою.

  • зниження температури – чим вище, тим холодніше. Не випадково піки найвищих гір покриті льодовиками;
  • Знижується атмосферний тиск. Наприклад, на вершині Евересту тиск в два рази нижче, ніж на рівні моря. Саме тому вода в горах закипає швидше – при 86-90ºC;
  • Підвищується інтенсивність сонячної радіації. У горах сонячне світло містить більше ультрафіолету;
  • Збільшується кількість опадів.

Високі гірські хребти затримують опади і впливають на рух циклонів. Тому клімат на різних схилах однієї і тієї ж гори може відрізнятися. З навітряного боку багато вологи, сонця, з підвітряного завжди сухо і прохолодно. Яскравий приклад – Альпи, де з одного боку схилів представлені субтропіки, а з іншого панує помірний клімат.

Найвищі гори в світі

Виокремлюють сім найвищих вершин у світі, підкорити які мріють всі альпіністи. Ті, кому це вдалося, стають почесними членами “Клубу семи вершин”. Це такі гори, як:

  • • Джомолунгма, або Еверест (8848 м). Розташована на кордоні Непалу і Тибету. Відноситься до гірської системи Гімалаїв. Має форму тригранної піраміди. Перше підкорення гори відбулося в 1953 році.
  • Аконкагуа (6 962 м). Це найвища гора в південній півкулі, розташована в Аргентині. Відноситься до гірської системи Анди. Перше сходження відбулося в 1897 році;
  • Мак-Кінлі – найвищий пік Північної Америки (6168 м). Розташована гора на Алясці. Вперше підкорена в 1913 році. Вважалася найвищою точкою Росії, поки Аляска не була продана Америці;
  • Кіліманджаро – найвища відмітка Африки (5891,8 м). Знаходиться в Танзанії. Вперше підкорена в 1889 році. Це єдина гора, де представлені всі типи поясів Землі;
  • Ельбрус – найвища вершина Європи та Росії (5642 м). Розташована на Кавказі. Перше сходження відбулося в 1829 році;
  • Масив Вінсон – найвища гора Антарктиди (+4897 м). Входить в систему гір Елсуорт. Вперше підкорена в 1966 році;
  • Монблан – найвища точка Європи (багато хто відносить Ельбрус до Азії). Висота – 4810 м. Розташована на кордоні Франції та Італії, відноситься до гірської системи Альп. Перше сходження в 1786 році, а через століття, в 1886 році вершину Монблану підкорив Теодор Рузвельт;
  • Піраміда Карстенса – найвища гора в Австралії та Океанії (+4884 м). Розташована на острові Нова Гвінея. Перше підкорення – в 1962 р.;
  • Говерла – найвища гора Українських Карпат.
Посилання на основну публікацію