1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Глобальні і регіональні риси процесу урбанізації

Глобальні і регіональні риси процесу урбанізації

Відомо, що урбанізація (від латинського urbanus – “міський”) – це процес зростання міст і міського населення, поширення міського способу життя. Міські поселення виникли в найдавніші часи і представляють один з двох типів населених пунктів поряд з сільськими. Виникнення міст історично пов’язано з процесами суспільного і територіального поділу праці. в давнину міста з’являлися в якості центрів ремесел, торгівлі, державного управління, оборони, релігійних культів. і історії відомо, що ще кілька тисячоліть тому на Землі існували такі великі міста, як Фіви, Вавилон, Ур, Афіни, Рим, Олександрія, Карфаген, Мохенджо-Даро, Самарканд (Мараканда). Але по-справжньому високі темпи процес урбанізації придбав тільки в XIX столітті, спочатку в Європі, потім в Північній Америці. Це явище стало результатом сталася в той період в країнах Заходу промислової революції. А в країнах, що розвиваються світу процес урбанізації розпочався в середині ХХ століття внаслідок певних позитивних змін в соціально-економічній і політичній сферах і продовжує розвиватися високими темпами до теперішнього часу.

Протягом останніх 200 років частка городян у населенні світу стабільно зростала. У 1800 році всього 3% людства проживало в містах. До 1900 року цей показник зріс до 14%. Через півстоліття, в 1950 році рівень світової урбанізації склав 29%, в 1990 році – 45%, в 2001 році – 47%. До 2010 року частка городян у загальній чисельності населення земної кулі перевищила 50 відсотків, а в 2016 році склала 54%.

Процес урбанізації в своєму розвитку проходить 3 етапи.
I. Ситуація, що формується урбанізація. На даному етапі частка міського населення не перевищує 50%, спостерігається виникнення нових міст, зокрема, за рахунок переходу деяких сільських поселень в розряд міських. Особливо швидко ростуть великі міста. При цьому зростання найбільшого в країні міста, зазвичай столиці або головного морського порту, значно випереджає інші. Зростання найбільших міст часом відбувається в формі “помилковою” урбанізації, тобто формування нетрів кварталів, заселених бідними вихідцями із сільської місцевості. В даний час багато країн Африки і Азії переживають цей етап процесу урбанізації.

II. Розвинена урбанізація – етап, який характеризується високими темпами зростання міст-мільйонерів і формуванням агломерацій навколо великих міст. Питома вага городян в населенні країни перевищує позначку в 50%, нові міста вже практично не виникають, але наявні міста, особливо великі, швидко розвиваються, складаються групові системи міст. Цей етап урбанізації притаманний багатьом країнам Східної Європи, СНД, Латинської Америки, Північної Африки, Південно-Західної Азії, Океанії.

III. Зріла урбанізація – етап процесу урбанізації, що спостерігається в найбільш розвинених країнах Європи, США, Канаді, Австралії, Японії, Ізраїлі. На цій стадії населення центрів великих міст поступово переселяється в заміську зону, однак продовжує працювати, вчитися, вести різноманітну діяльність в місті, для чого кожен день приїжджає в місто. В результаті центри міст перетворюються в ділові райони, де розвивається підприємництво, банківський і фінансовий сектор, управління, а житлові масиви все більше віддаляються від центру. Подібний соціально-географічний процес називається субурбанізацією. На етапі зрілої урбанізації в міру розвитку сучасних технологій транспорту і зв’язку галузі міської економіки і міський спосіб життя широко поширюються і в сільській місцевості, в результаті умови життя в містах і селах значно зближуються. При тому, що села офіційно зберігають свій сільський статус, їх вигляд і середовище практично не відрізняються від міських поселень. Цей процес згладжування соціально-економічних відмінностей і кордонів між міськими і сільськими поселеннями отримав назву Рурбанізація.

Отже, процес урбанізації в різних країнах світу розвивається на різних стадіях і це в першу чергу визначається рівнем соціально-економічного розвитку. У Європі, Північній і Латинській Америці, Австралії і Океанії рівень урбанізації в середньому не нижче 70 відсотків. В цьому відношенні особливо виділяються такі країни, як Ісландія, Великобританія, Бельгія, Данія, Нідерланди, Австралія, Нова Зеландія, Аргентина, Венесуела, де частка городян перевищує 90%.

В Азії, де проживає 60% людства і половина всіх городян світу, рівень урбанізації трохи нижче, близько 50%, але він продовжує зростати. В Африці ж показник урбанізації трохи перевищує 40%. Однак і на те, і на іншому материку є високоурбанізовані держави. Зокрема, в Азії в цій якості виділяються Японія, Південна Корея, Ізраїль, арабські країни Перської затоки, Таїланд, а в Африці – Лівія, Алжир, Єгипет, Марокко, ПАР. У той же час в Бутані, Бурунді, Малаві, Уганді, Чаді, Афганістані та інших країнах рівень урбанізації не досягає 25%. При цьому в останні роки зростання чисельності світового міського населення і рівня урбанізації світу в цілому відбувається в основному за рахунок процесів урбанізації, що протікають в азіатських і африканських державах. Особливо вагомий внесок у цей процес вносять Китай і Індія, де міське населення зростає дуже швидкими темпами.

На сучасному етапі світового процесу урбанізації за рахунок поглиблення міжнародних торгово-економічних і фінансових відносин, розширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій, розвитку сучасних мереж транспорту та зв’язку сфера впливу деяких найбільших міст, не обмежуючись національними кордонами держав, охоплює інші країни і регіони, а часом і весь світ. Ці міста мають багатомільйонне населення і відрізняються від інших міст розташуванням штаб-квартир міжнародних організацій і великих транснаціональних корпорацій, найбільших в світі портів, промислових підприємств, банків, фінансових фондів і бірж. Відносно цієї категорії міст використовується термін глобальні (або світові) міста. До ряду глобальних міст відносять, перш за все, Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Шанхай, Гонконг, Париж, Дубай, Сінгапур, які мають у своєму розпорядженні великим торгово-фінансовим і транспортним потенціалом. Кількість глобальних міст з плином часу зростає, а в сферу їх впливу поетапно залучаються всі регіони світу.

Процес урбанізації, будучи невід’ємною частиною і наслідком соціально-економічного розвитку, є джерелом певних проблем. Ці проблеми багатогранні і характеризуються екологічними, економічними, соціальними, медичними, культурними, духовними сторонами. Найактуальнішими серед цих проблем вважаються зростання впливу промисловості на навколишнє середовище, нестача питної води, перевантаження транспортної системи, поширення захворювань, пов’язаних з міським способом життя, зростання злочинності. Таким чином, сучасний етап світової урбанізації характеризується деякими кількісними і якісними особливостями, а також різними проблемними сторонами.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Ліси Австрії