Пакистан – парламентська республіка, федеративну державу. Складається з 4 провінцій, однією федеральної столичної території, племінних земель і двох територій Кашміру. Глава держави – президент. Законодавчий орган – двопалатний парламент (Національна асамблея і Сенат). Столиця – Ісламабад (0700000. Чол.). Географічне положення: Південна Азія, північний захід півострова Індостан. Омивається Аравійським морем. Межує з Іраном, Афганістаном, Індією. Площа: 804 тис. Км2.
Населення: 187300000. Чол. Пенджабци (близько 45%), пуштуни (15%), синдхи (14%), сарьякі, мухаджири. Міське населення 36%, найбільші міста: Карачі, Лахор, Фейсалабад. ВВП на душу населення: 2500 дол. США. Грошова одиниця: пакистанська рупія.
Пакистан – одна з найбільших країн Азії як по населенню, так і по території. У той же час це одне з наймолодших держав цієї частини світу. Освіта Пакистану стало втіленням давньої мрії сповідує іслам частини населення Британської Індії.
У 1947 р найбільша з колоній Великобританії була розділена на дві незалежні держави – Пакистан та Індійський Союз. До Пакистану відійшли два великі провінції з переважанням мусульманського населення: Західна (Пенджаб, Сінд, Белуджистан) і Східна (Східна Бенгалія). Через десять років Пакистан був проголошений ісламською державою – закони і звичаї цієї релігії стали обов’язковими для всіх сфер життя суспільства. Відповідно до прийнятої в 1956 р конституції, президентом Пакистану міг стати тільки мусульманин.
Цікаве походження назви країни: воно складається з початкових літер найменувань історичних областей і країн цього регіону, де набув поширення іслам: Пенджаб, Афганістан, Кашмір, Іран, Сінд, Тохарістан (південні райони сучасного Узбекистану і Таджикистану, Північного Афганістану). Згодом у Східному Пакистані утворилася держава Бангладеш, а Західний Пакистан став іменуватися просто Пакистаном.
У рельєфі Пакистану поєднуються обширна Індська рівнина і гори, які облямовують країну підковою і утворюють складну систему гірських хребтів, міжгірських улоговин і долин. Індська рівнина включає історичне ядро країни – Пенджаб (П’ятиріччя), Сінд і пекучу пустелю Тар.
Клімат Пакистану мусонний, на більшій частині країни – тропічний, на північному заході – субтропічний. Зима на рівнині тепла, а літо дуже спекотне. У високогір’ях навіть у літні місяці трапляються заморозки.
П’ять тисяч років тому на території Пакистану знаходився центр однієї з найдавніших землеробських цивілізацій – Хараппской. Виявлений археологами в 20 ст. місто Мохенджо-Даро, один з найбільших центрів Хараппской цивілізації, належав до числа перших «регулярних» міст на Землі. Він мав не тільки потужні оборонні споруди, а й розвинену інфраструктуру, яка забезпечувала життя городян, системи водопроводу і каналізації, правильне планування і своєрідну архітектуру дво- і триповерхових цегляних житлових будівель.
Занепад Хараппской цивілізації збігається за часом з появою на початку 1 тис. До н. е. в долині Інду арійських племен. Змішавшись з корінним населенням, прибульці поклали початок формуванню індоарійських народів і держав Мандхра, Гандхара, Саувіра та інших.
Як у давнину, так і в Середні століття ці території не раз переходили з рук в руки. У долині Інду побували війська Олександра Македонського, тут панували правителі могутніх держав: Мауро, Кушанской імперії, держави Гупта, Делійського султанату і імперії Великих Моголів. Британські колонізатори в 1843 р захопили Сінд, а через кілька років Пенджаб і Белуджистан, підпорядкувавши пуштунські племена і князівства.
Історія сучасного Пакистану веде відлік з 1947 р, коли була проголошена незалежність країни. Але й оновлене держава пережила тривалий період нестабільності і військових диктатур. Перші вільні вибори відбулися в Пакистані лише в 1970 р, але і вони не забезпечили демократичного розвитку та дотримання громадянських свобод.
Пакистан – багатонаціональна країна. Тут живуть пенджабци, Сіндхі, пуштуни, белуджі і ряд інших народів. Пенджабци становлять більшість населення – це народ складного етнічного походження, нащадки місцевих племен, що змішалися з численними прибульцями: скіфами, афганцями, таджиками, арабами, і заимствовавший елементи різних культур. Незважаючи на чисельну більшість пенджабців, державними мовами Пакистану є мова нечисленної народності урду та англійська. До урду належать всього 7,6% жителів країни.
Типова аграрна країна, Пакистан в той же час швидко розвиває важку індустрію і гірничодобувні галузі. Тут зберігається велике поміщицьке землеволодіння. Більшість населення зайнято в сільському господарстві, де переважає рослинництво. У західній частині Індської рівнини головною сільськогосподарською культурою є рис. У число найважливіших культур входять кукурудза, пшениця, бавовник, просо, цукровий очерет. Тваринництво відіграє другорядну роль – місцеві жителі вирощують кіз, овець, велику рогату худобу (у тому числі буйволів), домашню птицю. Населення країни споживає вкрай мало м’яса, молока і вершкового масла.
До традиційних галузях промисловості відносяться харчова і легка. Особливе місце займає виробництво бавовняної пряжі і тканин, вовняних і синтетичних тканин, швейних і трикотажних виробів, килимів. Розвиваються видобувна, машинобудівна, хімічна і нафтохімічна галузі. Пакистан має значними запасами нафти, природного газу, кам’яного вугілля.
Зберігають своє значення ремесла і кустарні промисли, місцеві майстри славляться своїми виробами з кольорових металів, шкіри, дерева, напівкоштовних каменів.
На узбережжі Аравійського моря розвинене рибальство. Найбільш важливе промислове значення мають оселедець, морський окунь, раванс (індійський лосось), ведеться лов акул, скатів, креветок.