Географія та історія Пакистану

Пакистан – парламентська республіка, федеративну державу. Складається з 4 провінцій, однією федеральної столичної території, племінних земель і двох територій Кашміру. Глава держави – президент. Законодавчий орган – двопалатний парламент (Національна асамблея і Сенат). Столиця – Ісламабад (0700000. Чол.). Географічне положення: Південна Азія, північний захід півострова Індостан. Омивається Аравійським морем. Межує з Іраном, Афганістаном, Індією. Площа: 804 тис. Км2.

Населення: 187300000. Чол. Пенджабци (близько 45%), пуштуни (15%), синдхи (14%), сарьякі, мухаджири. Міське населення 36%, найбільші міста: Карачі, Лахор, Фейсалабад. ВВП на душу населення: 2500 дол. США. Грошова одиниця: пакистанська рупія.

Пакистан – одна з найбільших країн Азії як по населенню, так і по території. У той же час це одне з наймолодших держав цієї частини світу. Освіта Пакистану стало втіленням давньої мрії сповідує іслам частини населення Британської Індії.

У 1947 р найбільша з колоній Великобританії була розділена на дві незалежні держави – Пакистан та Індійський Союз. До Пакистану відійшли два великі провінції з переважанням мусульманського населення: Західна (Пенджаб, Сінд, Белуджистан) і Східна (Східна Бенгалія). Через десять років Пакистан був проголошений ісламською державою – закони і звичаї цієї релігії стали обов’язковими для всіх сфер життя суспільства. Відповідно до прийнятої в 1956 р конституції, президентом Пакистану міг стати тільки мусульманин.

Цікаве походження назви країни: воно складається з початкових літер найменувань історичних областей і країн цього регіону, де набув поширення іслам: Пенджаб, Афганістан, Кашмір, Іран, Сінд, Тохарістан (південні райони сучасного Узбекистану і Таджикистану, Північного Афганістану). Згодом у Східному Пакистані утворилася держава Бангладеш, а Західний Пакистан став іменуватися просто Пакистаном.

У рельєфі Пакистану поєднуються обширна Індська рівнина і гори, які облямовують країну підковою і утворюють складну систему гірських хребтів, міжгірських улоговин і долин. Індська рівнина включає історичне ядро ​​країни – Пенджаб (П’ятиріччя), Сінд і пекучу пустелю Тар.

Клімат Пакистану мусонний, на більшій частині країни – тропічний, на північному заході – субтропічний. Зима на рівнині тепла, а літо дуже спекотне. У високогір’ях навіть у літні місяці трапляються заморозки.

П’ять тисяч років тому на території Пакистану знаходився центр однієї з найдавніших землеробських цивілізацій – Хараппской. Виявлений археологами в 20 ст. місто Мохенджо-Даро, один з найбільших центрів Хараппской цивілізації, належав до числа перших «регулярних» міст на Землі. Він мав не тільки потужні оборонні споруди, а й розвинену інфраструктуру, яка забезпечувала життя городян, системи водопроводу і каналізації, правильне планування і своєрідну архітектуру дво- і триповерхових цегляних житлових будівель.

Занепад Хараппской цивілізації збігається за часом з появою на початку 1 тис. До н. е. в долині Інду арійських племен. Змішавшись з корінним населенням, прибульці поклали початок формуванню індоарійських народів і держав Мандхра, Гандхара, Саувіра та інших.

Як у давнину, так і в Середні століття ці території не раз переходили з рук в руки. У долині Інду побували війська Олександра Македонського, тут панували правителі могутніх держав: Мауро, Кушанской імперії, держави Гупта, Делійського султанату і імперії Великих Моголів. Британські колонізатори в 1843 р захопили Сінд, а через кілька років Пенджаб і Белуджистан, підпорядкувавши пуштунські племена і князівства.

Історія сучасного Пакистану веде відлік з 1947 р, коли була проголошена незалежність країни. Але й оновлене держава пережила тривалий період нестабільності і військових диктатур. Перші вільні вибори відбулися в Пакистані лише в 1970 р, але і вони не забезпечили демократичного розвитку та дотримання громадянських свобод.

Пакистан – багатонаціональна країна. Тут живуть пенджабци, Сіндхі, пуштуни, белуджі і ряд інших народів. Пенджабци становлять більшість населення – це народ складного етнічного походження, нащадки місцевих племен, що змішалися з численними прибульцями: скіфами, афганцями, таджиками, арабами, і заимствовавший елементи різних культур. Незважаючи на чисельну більшість пенджабців, державними мовами Пакистану є мова нечисленної народності урду та англійська. До урду належать всього 7,6% жителів країни.

Типова аграрна країна, Пакистан в той же час швидко розвиває важку індустрію і гірничодобувні галузі. Тут зберігається велике поміщицьке землеволодіння. Більшість населення зайнято в сільському господарстві, де переважає рослинництво. У західній частині Індської рівнини головною сільськогосподарською культурою є рис. У число найважливіших культур входять кукурудза, пшениця, бавовник, просо, цукровий очерет. Тваринництво відіграє другорядну роль – місцеві жителі вирощують кіз, овець, велику рогату худобу (у тому числі буйволів), домашню птицю. Населення країни споживає вкрай мало м’яса, молока і вершкового масла.

До традиційних галузях промисловості відносяться харчова і легка. Особливе місце займає виробництво бавовняної пряжі і тканин, вовняних і синтетичних тканин, швейних і трикотажних виробів, килимів. Розвиваються видобувна, машинобудівна, хімічна і нафтохімічна галузі. Пакистан має значними запасами нафти, природного газу, кам’яного вугілля.

Зберігають своє значення ремесла і кустарні промисли, місцеві майстри славляться своїми виробами з кольорових металів, шкіри, дерева, напівкоштовних каменів.

На узбережжі Аравійського моря розвинене рибальство. Найбільш важливе промислове значення мають оселедець, морський окунь, раванс (індійський лосось), ведеться лов акул, скатів, креветок.

Посилання на основну публікацію