Географія та історія М’янми

М’янма – республіка, федеративна держава, що складається з 7 національних (штатів) і 7 адміністративних областей. Глава держави – президент. Законодавчий орган – однопалатні Народні збори. Столиця – Нейпьідо (0900000. Чол.). Географічне положення: Південно-Східна Азія, північний захід Индокитайского півострова. Омивається Індійським океаном (Андаманське море, Бенгальська затока). Межує з Бангладеш, Індією, Китаєм, Лаосом, Таїландом. Площа: 678 тис. Км2.

Населення: 50 млн. Чол. Бірманці (68%), шани (9%), карени (7%), араканци, китайці, індійці. Міське населення 28%, найбільші міста: Янгон, Мандалай, Моламьяйн. ВВП на душу населення: 1100 дол. США. Грошова одиниця: кьят.

М’янма – найбільша за площею країна півострова Індокитай, до 1989 р носила назву Бірма. Природні багатства М’янми неосяжні: вічнозелені тропічні ліси з унікальним рослинним і тваринним світом займають близько половини території країни, вражаюче велика кількість корисних копалин, величезні ділянки неосвоєних родючих земель, мальовничі узбережжя Бенгальської затоки і Андаманського моря з сотнями невеликих острівців і рифів, які могли б стати раєм для мільйонів туристів. Сучасна М’янма нагадує рідкісної краси алмаз, який ще не побував в руках у майстра, здатного огранити його і перетворити в блискучий діамант.

У рельєфі країни переважають гірські масиви, півкільцем охоплюють іравадійский рівнину і відокремлюють її від субконтиненту Індія. На заході це середньовисокі, розсічені ущелинами і долинами гори Ракхайн і Пакхайн, на сході – Шанське нагір’я. Долини річок Іраваді, Чиндуїн і Ситаун, що протікають по іравадійский рівнині, відрізняються родючими грунтами і добре зволожені. Завдяки цим умовам тут сформувалося історичне і господарське ядро ​​країни.

Клімат тропічний і субекваторіальний мусонний. У М’янмі три сезони: жаркий сухий, жаркий дощовий і прохолодний сухий. Найбільші масиви лісів розташовуються в гористих місцевостях.

У рівнинній частині країни знаходяться родовища нафти, природного газу, бурого вугілля. На сході в горах залягають олов’яні, вольфрамові, свинцево-цинкові руди, срібло, кобальт, дорогоцінні камені. М’янма – батьківщина унікальних екземплярів яблучно-зелених жадеиту, червоних рубінів і блакитних сапфірів.

Найдавнішу цивілізацію Нижньої Бірми заснував народ монов, які прийшли сюди з Центральної Азії. Вже на початку нашої ери вони налагодили торговельні та культурні зв’язки з Індією. З Індії сюди прибули і буддійські місіонери-тхеравадінов, що звернули місцевих жителів у свою віру.

У 5-7 ст. з глибинних районів Південно-Західного Китаю на землі М’янми переселилися племена п’ю. Вони поширилися вгору по долині Іраваді і на захід в межі області Ракхайн. А в 9 в. тут з’явилися мьянма (бірманці) і деякі інші народи. Бірманці підпорядкували п’ю на півночі і монов на півдні, сприйняли їх більш високу культуру і в 11 в. створили власну державу – Паган. Це була епоха розквіту бірманського буддизму, ознаменована зведенням унікальних храмової-монастирських споруд.

Після навали монголів на місці розореного Пагана виникло кілька невеликих князівств. Об’єднати ці роздроблені володіння вдалося королю Мінджіньо з Таунгу. Успішні набіги на сусідній Сіам (Таїланд) повернули Бірмі колишню могутність, і до початку 19 ст. вона перетворилася в одну з найвпливовіших держав Південно-Східної Азії. Однак незабаром бірманські правителі зіткнулися з європейської експансією, за цим пішла ціла низка колоніальних воєн і захоплень. У 1886 р, після третьої англо-бірманської війни, країна стала частиною Британської Індії.

У 1937 р країна відокремилася від Індії, а в 1948 р була проголошена незалежність Бірми. З 1989 р офіційну назву держави – Союз М’янма.

М’янма, як і багато країн Південно-Східної Азії, многонациональна. Значна більшість її жителів зайняті селянською працею і ледь зводять кінці з кінцями. Найвища щільність населення – на родючій іравадійский рівнині і в дельтах великих річок. У країні поширена південна форма буддизму – тхеравада. Ця релігія справляє помітний вплив на всі сторони життя мьянманского суспільства.

Основа економіки цієї аграрної країни з украй низьким рівнем життя – сільське господарство. Головна культура – рис, він займає близько половини оброблюваних площ. З інших культур найбільше значення мають пшениця, кукурудза, бобові, арахіс, бавовник, джут, гевея. Велика рогата худоба розводять як тяглову силу, на лісорозробках нерідко використовують слонів. Традиційним заняттям корінних жителів залишається рибна ловля в річках і прибережних водах.

Більшість промислових підприємств М’янми займаються переробкою сільськогосподарської сировини (рисоочисні, маслоробні, цукрові, чайні, текстильні фабрики), а також виробництвом лісоматеріалів, видобутком та первинною переробкою корисних копалин.

Посилання на основну публікацію