Географія та історія Бахрейна

Бахрейн – конституційна монархія, унітарна держава (діяльність будь-яких політичних партій і профспілок тут заборонена). Глава держави – емір. Законодавча влада належить еміру і Консультативної ради. Столиця – Манама (162 тис. Чол.). Площа: 620 км2 (менше р Москви).

Населення: 0800000. Чол. Араби (73%), іранці (8%), вихідці з Індії, Пакистану. Міське населення 91%. ВВП на душу населення: 40300 дол. США. Грошова одиниця: бахрейнський динар.

Бахрейн розташований на 33 островах в Перській затоці. За переказами, саме тут жив герой казок «Тисячі і однієї ночі» – Синдбад-мореплавець. Природа цієї острівної країни справді унікальна – тут поєднуються пустельні ландшафти з чи не єдиними в регіоні виходами підземних вод на поверхню. Накопичуються ці води по сусідству – на Аравійському півострові, а потім по похило розташованим водотривким верствам гірських порід глибоко під землею стікають до Перської затоки. Там, де на островах Бахрейна б’ють артезіанські джерела, сумовита природа тропічної пустелі перетворюється – замість верблюжої колючки, тамариксу і полину виникають справжні «острова життя» – квітучі оазиси з садами і гаями фінікових пальм.

Великі острови архіпелагу облямовані кораловими рифами, а їх узбережжя – сліпуче білим кораловим піском, дрібні острівці ледь підносяться над водою і мають пласку поверхню. Найбільший острів архіпелагу – він також називається Бахрейн – з’єднаний з Аравійським півостровом вузьким перешийком довжиною 25 км.

Клімат Бахрейну тропічний, з прохолодною зимою і дуже жарким літом. Середня температура липня і серпня – +37 ° С. У літній період часто трапляються пилові бурі. Середня річна кількість опадів – всього 90 мм, цього не вистачає для утворення річок. На островах і в шельфовій зоні знаходяться великі запаси нафти і природного газу, а придатні для обробки землі становлять 1,4% і без того невеликій території країни.

Популярність до цих островам прийшла ще в 3 тис. До н. е. У той час Бахрейн був центром Ділмун – могутньої торгової імперії, кораблі якої здійснювали зв’язок шумеро-аккадської цивілізації з цивілізаціями Хараппи і Мохенджо-Даро на півострові Індостан. У 2 тис. До н. е. Ділмун занепав, а з 600 р. До н.е. е. був підкорений Вавилоном.

До початку нашої ери Бахрейн був невеликим князівством. У 4 ст. н. е. острова завоювали перси, а в 7 в. на зміну їм з’явилися араби. На початку 9 ст. Бахрейн став притулком для секти карматов – дивовижного соціально-релігійної освіти, про який варто розповісти докладніше.

Карматскій рух виник в середовищі ремісників, селян і бедуїнів-кочівників, які сповідували одну з ранніх форм ісламу. Спочатку це була таємна організація, члени якої вносили в загальну казну п’яту частину своїх доходів. Скрізь, де тільки це було можливо, кармати засновували «дар аль-хіджри» (притулку) для тих, хто поділяв їхні погляди. Це були своєрідні комуни, в яких всі члени були рівні між собою, збиралися на загальні ритуальні трапези, надавали заступництво нужденним.

У 894 р в Бахрейні спалахнуло повстання, на чолі якого стояли кармати. Оволодівши головним містом островів, кармати створили тут державу, в якій спробували втілити свої ідеали в життя. У державі карматов не було великого землеволодіння і феодальної експлуатації, але основою господарства була праця рабів-чужоземців, захоплених в полон. Тому далеко не всі тут були рівноправні. Вільні громадяни не платили податків, лихварство було заборонено. На чолі держави стояла колегія, яка приймала рішення на умови одностайного схвалення.

Вплив карматов поширилося по всій Південно-Західній Азії. Протягом 10 в. в Сирії, Хорасані, Середньої Азії та Індії одне за іншим відбувалися повстання за участю або при підбурюванні карматов. Приводом до повстань зазвичай служив заклик до створення держави, заснованої на соціальній рівності і справедливості.

Багато правителів того часу бачили в цій секті своїх лютих ворогів. Бахрейна кармати неодноразово вторгалися в Нижній Ірак і Хузістан, а в 930 р вони напали на Мекку, де перебили і відвели в рабство частина населення і спустошили мечеті. Вони викрали Чорний камінь – найбільшу ісламську святиню, і лише через 20 років він був повернутий на колишнє місце. Держава бахрейнських карматов проіснувало до кінця 11 в.

На початку 16 ст. острови опинилися під владою португальців. У 1602 р ними знову заволоділи перси, які були вигнані тільки через 180 років Ахмадом ібн аль Халіфа, засновником династії, яка править країною досі.

Бахрейн – індустріально-аграрна держава. На початку 20 ст. головною галуззю господарства країни був видобуток перлів на мілинах, оточуючих острова. Місцеві жителі займаються цим промислом і в наші дні – бахрейнський рожевий перли високо цінується у всьому світі. Однак основа сучасної економіки Бахрейну – видобуток і переробка нафти і природного газу. Ця галузь раніше давала більше половини національного багатства, однак тепер запаси «чорного золота» почали виснажуватися, і доходи від цієї галузі знизилися. Країні довелося шукати інші шляхи розвитку, і потрібно визнати, що бахрейнці в цьому досягли успіху. Завдяки пільгового податкового режиму, відмінною системі транспорту та сучасних комунікацій в країні влаштувалися представництва найбільших банків, міжнародних торгових і промислових компаній. У столиці Бахрейну Манамі розмістилися штаб-квартири арабських транснаціональних корпорацій.

У Бахрейні знаходиться один з найбільших у світі сухих доків, де ремонтуються унікальні супертанкери, здатні перевозити сотні тисяч тонн сирої нафти за рейс.

Посилання на основну публікацію