Географія Мексики

Мексику, країни, розташовані на перешийку Центральної Америки, і країни Вест – Індії прийнято об’єднувати під загальною назвою Середня Америка. Відомо, що відкриті під час плавання X. Колумба Великі і Малі Антильські та інші острови Карибського моря отримали назву Вест – Індія.

Ця група країн разом з Південною Америкою входить до складу історико – географічного регіону, званого Латинською Америкою по переважанню населення, що говорить на мовах, основу яких складає латинь.

Багато країн Середньої Америки мають вихід до двох океанів, що робить великий вплив на їх природу і сприяє зв’язкам з іншими державами світу. Більшість країн має вихід до Карибському морю або розташовано на його островах. Тому нерідко цю територію називають Американським Середземномор’ям. Тут, як і на берегах Середземного моря, в глибоку давнину існували високорозвинені цивілізації. З початку завоювання Нового Світу європейцями район Карибського моря став головною дорогою і базою колоніальних захоплень. На островах і берегах іспанці побудували перші фортеці, порти. Сюди колонізатори почали ввозити рабів з Африки.

Географія Мексики
Географія Мексики

Цим можна пояснити надзвичайно складний етнічний склад сучасного населення країн Середньої Америки. У мовах народів цієї території багато європейських і африканських слів і виразів. У більшості країн офіційна мова іспанська, в деяких – французька (Гаїті), англійська (Ямайка, Гренада та ін.)

Країни, розташовані на перешийку Центральної Америки, невеликі за розмірами. Населення в основному займається сільським господарством.

Природа країн Середньої Америки багата і різноманітна, контрастна і мозаїчна: від посушливих рідколісь в ущелинах до снігів на вершинах вулканів, від вічнозелених тропічних лісів на заболочених низовинах і навітряних схилах гір до пустель.

У рельєфі переважають гори, є нагір’я і низинні рівнини. Положення всього регіону на кордонах чи – тосферних плит, у сейсмічному поясі Тихоокеанського «вогняного кільця» створює велику нестійкість земної кори. Тут часто трапляються землетруси і виверження вулканів.

Надра країн Середньої Америки багаті корисними копалинами. Видобувають руди кольорових металів (срібла, міді та ін.) Куба відома родовищами нікелевих руд, Ямайка – бокситів.

Майже вся Центральна Америка і острови Карибського моря знаходяться в тропічному поясі, в області дії пасатів, які приносять з океанів багато вологи. Особливість клімату – тропічні урагани, які трапляються тут в середньому 10 разів на рік. Проходження ураганів супроводжується сильними вітрами і зливами.

Природна рослинність на островах Вест – Індії майже не збереглася. У Центральній Америці сильно вирубані ліси. На їх місці створені плантації. Середня Америка – батьківщина багатьох культурних рослин: бавовнику, батату (солодкої картоплі), квасолі, перцю, динного дерева.

Мексика. Назва країни походить від імені головного бога ацтеків – Максітлі. За площею (близько 2 млн км2) вона займає 3- е місце після Бразилії та Аргентини. Мексика – найбільша іспаномовних країн світу. У ній всюди відчувається вплив індіанського минулого. Воно відображено в географічних назвах. У складі населення переважають метиси, збереглося і індіанське населення, але основна маса індіанців говорить іспанською мовою. Майже дві третини населення країни живе в містах. Найбільше місто – столиця Мехіко (18 млн осіб), після Нью – Йорка і Токіо третій у світі місто за кількістю жителів. Два інших – Гвадалахара і Монтеррей.

Мехіко лежить на висоті 2240 м над рівнем моря в долині, оточеній горами. Місто розташоване на місці столиці держави ацтеків. До приходу іспанських конкістадорів столиця ацтеків була одним з великих міст світу, більше, ніж Лондон того часу. У 1519 р. іспанці на чолі з Е. Кортесом вступили в місто, зруйнували його вщент і, використовуючи рабську працю тисяч індіанців, стали зводити нове місто. У Мехіко є площа Трьох культур, де поруч з пам’ятниками древньої культури індіанського народу стоять будівлі іспанської архітектури колоніальної епохи і сучасні хмарочоси.

Природа країни дуже різноманітна, що значною мірою залежить від складності будови рельєфу і контрастів в кліматі. Велика частина країни зайнята Мексиканською нагір’ям, яке з заходу, сходу і півдня облямовано гірськими хребтами. Мексиканське нагір’я – найбільш древня і стійка частина території країни. Південна частина Мексики – вулканічний район. Він рясніє величними конусами, серед яких піднімається на 5747 м вулкан Орісаба. Найбільш великі низовини розташовані на узбережжі Мексиканської затоки.

Мексика виділяється серед країн Латинської Америки запасами і видобутком руд кольорових металів (срібла, ртуті, міді та ін), а також нафти і природного газу. Величезний нафтової пояс простягнувся вздовж узбережжя Мексиканської затоки. У країні великі запаси сірки. З вулканічною діяльністю пов’язано безліч гарячих джерел – бази для лікарень і курортів.

У північній частині країни клімат субтропічний континентальний. Відкрите на півночі Мексиканське нагір’я приймає вторгнення холодних і сухих вітрів з пустельних плоскогір’їв США. Інша частина лежить в тропічному кліматичному поясі. Різноманітність кліматичних умов виражається насамперед у нерівномірному розподілі опадів (див. кліматичну карту). Для життя людини найбільш сприятливий клімат в центральній частині Мексиканської нагір’я.

Різноманітність рельєфу і контрастність в зволоженні створили великі відмінності в грунтах, рослинності і тваринному світі. На території Мексики змішуються види рослин і тварин Північної та Південної Америки.

Найбільш своєрідна рослинність північній і центральній частині країни, де панують пустелі, напівпустелі, чагарникові степи і рідколісся. Тут розташована батьківщина кактусів, центр їх видової різноманітності, звідси кактуси поширилися по субтропічним областям всіх материків (рис. 96).

У Мексиці живе більше 70 млн осіб. У Латинській Америці країна займає за кількістю жителів друге місце після Бразилії. Сучасні мексиканці в основному метиси. У жилах більшості мексиканців тече хоча б трохи крові індіанських предків. У густонаселених індіанцями районах Мексики, де існували древні цивілізації, і понині живуть нащадки ацтеків і майя. Значно число і нащадків іспанців, яких тут називають креолами.

У мові, звичаї, звичаї, уклад життя сучасного населення традиції індіанської старовини і колоніальної епохи тісно переплелися з сучасністю. За віковим складом населення Мексика – одна з наймолодших країн світу. Дуже типові сім’ї, що складаються з шести осіб і більше. Велика кількість дітей та підлітків в країні вимагає значних витрат на освіту та працевлаштування. Неграмотність окремих груп населення, особливо індіанців, ще характерна для Мексики. Мексика, поряд із Бразилією та Аргентиною, входить до числа найбільш розвинених в господарському відношенні країн Латинської Америки. Розвиток країни спирається на великі природні багатства. Особливе значення мають запаси нафти, природного газу, гідроенергії. У країні працюють металургійні та нафтопереробні заводи, машинобудівні та текстильні підприємства. Мексика славиться своїм бавовною, з якого виробляють тканини високої якості.

Природні умови Мексики малосприятливими для розвитку сільського господарства. Багато землі вимагають зрошення. На полях вирощують продовольчі культури – пшеницю, кукурудзу, рис, квасоля. На зрошуваних землях отримують високі врожаї бавовнику. На плантаціях вирощують каву, цитрусові, цукровий очерет. На посушливих пасовищах в центрі і на півночі країни розводять велику рогату худобу.

В останні роки Мексика перетворюється на одну з провідних туристичних країн світу. Пам’ятники індіанської культури, унікальні природні об’єкти, курорти приваблюють безліч туристів.

Посилання на основну публікацію