Географія і історія Кувейта

Кувейт – конституційна монархія (емірат). Унітарна держава, що складається з 6 провінцій. Глава держави – емір. Законодавча влада належить еміру і однопалатному Національним зборам. Столиця – Ель-Кувейт (1,2 млн. Чол. З передмістями). Географічне положення: Південно-Західна Азія, північний схід Аравійського півострова, узбережжі Перської затоки. Межує з Іраком і Саудівською Аравією. Площа: 17,8 тис. Км2.

Населення: 3,5 млн. Чол. Кувейтци (45%), інші араби (35%), пакистанці, іранці. Міське населення 96%. ВВП на душу населення: 48900 дол. США. Грошова одиниця: кувейтський динар.

Кувейт розташований на північному сході Аравійського півострова на узбережжі Перської затоки. Довгий час ця країна відігравала важливу роль у близькосхідній торгівлі. Через Кувейт проходили шляху паломників, щорічно прямували до ісламських святинь Мекки і Медини. Згідно з переказами, назву країні дала фортеця, побудована одним із шейхів племені Бені Халед в кінці 17 ст. Центральна частина її укріплень носила назву «Кувейт».

Територія Кувейту являє собою низинну рівнину, має ухил до узбережжя Перської затоки. На півночі це кам’яниста пустеля, розчленована мережею сухих русел тимчасових водних потоків. У центрі розташовані горбисті гряди, а в південній частині – піщана пустеля з невеликими оазисами. Клімат Кувейту тропічний, сухий. Протягом більшої частини року варто стійка спекотна погода. Середньорічна кількість опадів 100-150 мм, випадають вони взимку. Влітку населення страждає від вітру шімаль, що приносить гаряче дихання пустелі. Грунтові води країни засолені. Для забезпечення прісною водою створені підприємства з опріснення морської води – найпотужніші у світі.

У Середні століття територією сучасного Кувейту управляли шейхи місцевих арабських племен. На початку 16 ст. в районі Перської затоки посилився вплив португальців. Потім в боротьбу за прибережні райони Перської затоки вступили Голландія, Франція, Великобританія, Османська імперія і Персія. Кувейту доводилося вести вкрай обережну політику, щоб зберегти незалежність. Наприкінці 17 в. шейх Сабах ібн Джабер ас-Сабах об’єднав усі проживали на території країни племена в єдине державне утворення – емірат Кувейт. З тих пір при владі перебуває династія ас-Сабах. Упродовж тривалого часу країна залишалася протекторатом Великобританії, і лише в 1961 р здобула незалежність.

Протягом багатьох століть Кувейт населяли виключно місцеві племена. Однак з розвитком нафтовидобутку почалася масова імміграція. В даний час кількість іноземних робітників досягло мільйона чоловік. У релігійному складі населення переважають мусульмани.

Кувейт володіє величезними ресурсами «чорного золота», складовими десяту частину загальносвітових запасів. Тому він займає провідні позиції серед світових експортерів нафти. Розвинене виробництво добрив, продуктів харчування, електроенергії, деяких видів побутової електроніки. У країні вирощують овочі і розводять худобу, ведеться лов риби і креветок. Однак сільське господарство не задовольняє внутрішніх потреб у продовольстві через нестачу родючих земель і прісної води.

Посилання на основну публікацію