Географічний детермінізм і поссібілізм

Історично склалося так, що саме географія займалася вивченням середовища проживання людей – географічного середовища.
На питання про взаємодію природи і суспільства в географії існували 2 напрямки: географічний детермінізм (переоцінка ролі природи) і індетермінізму (недооцінка ролі природи). Поштовхом для розвитку географічного детермінізму (від англ. Determinate – певний) стала поява і поширення вчення Ч. Дарвіна про еволюцію організмів, природний добір і пристосуванні організмів до навколишнього середовища.
Ф. Ратцель писав, що <зміст людської діяльності визначається параметрами природного середовища існування>. Прихильники детермінізму прагнули пояснювати все розвиток суспільства, націй природними факторами. Енвайронменталізм (гілка географічного детермінізму) пояснює все явище екологічними причинами.
Першою роботою в рамках даної парадигми є книга американського вченого Джорджа (Георгі) Перкінса Марш (1801-1882 рр.) <Людина і природа або фізична географія, змінена людською діяльністю>. Початковий варіант назви роботи <Людина – порушник гармонії природи> краще відображає суть роботи.
Були створені також цікаві роботи в Росії, в т. Ч. <Цивілізація і великі історичні ріки (1889 р) Л. І. Мечникова, роботи Л. І. Гумільова.
Прихильники індетермінізму звинувачували детерміністів в географічному фаталізмі, приниженні активності людей у ​​боротьбі з природою. Вони вважали, що підхід до природи повинен бути <інженерним>, тобто вивчати її треба з метою використати на благо людства.
Крайнє протягом індетермінізму Н. Н. Баранський назвав <географічним нігілізмом> Недолік даної парадигми виявили і в тому, що крайні течії географічного детермінізму пізніше сприяли поширенню ідей расизму та націоналізму.
Компромісом між двома течіями є теорія географічного поссібілізма (від англ. Possible – можливий), що представляє людини швидше активним, ніж пасивним (Л. Фебре, П. Відаль де ла Блаш та ін.) Суб’єктом, що впливає на природу.
В даний час вважається, що теорія детермінізму застосовна в районах з екстремальними природними умовами, а поссібілізм – в районах з сприятливими і різноманітними природними умовами.

Посилання на основну публікацію