1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Географічні основи охорони природи

Географічні основи охорони природи

У міру швидкого зростання населення і науково-технічного прогресу вплив суспільства на природу неухильно зростає. Це вплив призводить як до позитивних, так і до негативних наслідків. У зв’язку з цим в даний час охорона природи, збереження сприятливої ​​для життя екологічного середовища і раціональне використання природних ресурсів стали актуальними проблемами.

Під охороною природи розуміються всі види заходів, спрямованих на збереження і поліпшення цінних якостей природних ландшафтів, збереження унікальних і рідкісних об’єктів природи, раціональне використання природних ресурсів. Ці заходи можуть проводитися як державними, так і недержавними організаціями.

Основними питаннями охорони природи є запобігання забруднення навколишнього середовища і раціональне, дбайливе використання всіх видів природних ресурсів: водних, земельних, кліматичних, рослинних, тварин, мінеральних.

Розрізняють два основних шляхи охорони природи. Перший полягає в створенні особливо охоронюваних природних територій з метою охорони природних ландшафтів і унікальних об’єктів природи, збереження і відтворення деяких видів рослин і тварин. Другий має ширший зміст і має на увазі реалізацію природоохоронних заходів в процесі господарської діяльності.

Особливо охоронювані природні території – ділянки території та акваторії, спеціально відведені для цілей охорони природи, оздоровлення, рекреації, збереження історико-культурної спадщини. До них відносяться національні парки, заповідники, біосферні резервати, заказники, пам’ятки природи, розплідники.

Національні парки – найбільша форма особливо охоронюваних природних територій з особливим режимом природокористування, які створюються для охорони геосистем, що мають наукову, культурну, естетичну або історичну цінність, і рідкісних об’єктів природи. У багатьох країнах світу національні парки становлять основну форму природоохоронних територій. Слово «національний» підкреслює державну приналежність особливо охороняється природного території та її загальнонаціональне значення. Національні парки, як правило, діляться на зони – ділянки з різним режимом охорони і господарського використання. У нашій республіці є 3 національних парки: Угам-Чаткальский і Заамінскій державні національні природні парки і природний парк «Дурмень».

Заповідники – місцевості, в межах яких господарська діяльність повністю заборонена, а природні ландшафти знаходяться під суворою охороною держави. Заповідники – одна з ефективних форм особливо охоронюваних природних територій. Основне їхнє завдання – збереження незмінних або слабоізменённих ландшафтів, унікальних природних місцевостей. Господарське використання території заповідників, навіть для заготівлі сіна, полювання, рибальства або збору грибів, не допускається. Природні умови заповідних територій повинні зберігатися в первозданному вигляді. Заповідники відіграють неоціненну роль для збереження генофонду рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин в їх природному середовищі існування. Заповідники відіграють роль еталонів природного середовища для прилеглих територій, освоєних населенням. Зіставлення подібних еталонних територій з населеними районами сприяє виявленню масштабу, глибини і характеру антропогенного впливу на природу. Також заповідники є безцінними територіями з точки зору географічних, біологічних, геологічних досліджень, а тому вважаються також науковими установами. В Узбекистані діють 8 державних заповідників.

Біосферний резерват (від лат. Rezervo – зберігаю) – територія, в пре- справах якої охороняються природні і культурні ландшафти з метою збереження біологічного різноманіття і, одночасно, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку. Концепція біосферних резерватів розроблена ЮНЕСКО в рамках міжнародної програми «Людина і біосфера». Перший біосферний резерват був створений в 1976 році. В даний час в 97 країнах світу організовані 411 біосферних резерватів. В межах біосферних резерватів виділяються три зони: заповідна зона, буферна зона і проміжна зона. У нашій республіці створено Ніжнеамударьінскій біосферний резерват.

Заказник – природна територія або акваторія, відведена для цілей охорони та відтворення окремих компонентів природи, як правило, певних видів рослин і тварин. В їх межах дозволено обмежене господарське використання окремих видів природних ресурсів. На відміну від заповідників, заказники не вилучаються з земельного фонду. Заказники бувають постійними і тимчасовими. Тимчасові заказники найчастіше створюються на певний термін з метою збільшення поголів’я промислових звірів і птахів. При досягненні поголів’я промислових видів певної норми тимчасовий заказник набуває статусу мисливського господарства. Розрізняють декілька видів заказників: ботанічні, зоологічні, геологічні, іхтіологічні (для охорони риб), орнітологічні (для охорони птахів). В Узбекистані налічується 12 заказників.

Пам’ятки природи – унікальні, чудові об’єкти живої і неживої природи: печери, водоспади, вигадливі форми рельєфу, ущелини, гейзери, джерела, геологічні розрізи, багатовікові дерева і т.д .. Вони, як правило, займають невелику, «точкову» територію навколо рідкісних об’єктів природи. При цьому пам’ятники природи можуть не мати виразного господарського значення, але характеризуються науковою, естетичною, рекреаційною, туристської, освітньо-виховної цінністю. Цим і визначається актуальність охорони пам’яток природи. Пам’ятки природи за своїми особливостями поділяються на геолого-геоморфологічні, ботанічні, палеонтологічні, астрономічні і ландшафтні.

У географічній науці сформульовано кілька наукових принципів охорони природи і раціонального використання природних ресурсів.

Принцип екологічної рівноваги живої та неживої природи має на увазі, що в кожної геосистеме повинні зберігатися кількісні та якісні параметри взаємин і балансу між різними компонентами природи. Якщо якийсь компонент буде порушений під зовнішнім впливом, це призведе до руйнування в ландшафті усталеного за тривалий час екологічного балансу. Особливо поширене порушення природної рівноваги в геосистемах під впливом збіднення рослинності, руйнування ґрунтового покриву або зміни природного водного балансу. Чим більше Геосистема, тим вище буде її здатність зберігати екологічну рівновагу між різними-компонентами.

Принцип екологічної чистоти господарської діяльності вимагає максимального обмеження викиду в природне середовище виробничих і побутових відходів, їх знезараження і очищення. Дотримання на практиці цього принципу забезпечить екологічну безпеку навколишнього середовища, зміцнення здоров’я населення, ослаблення хвороботворних чинників.

Принцип нормативного використання природних ресурсів заснований на обліку кількісної обмеженості природних ресурсів, яка вимагає дотримання нормативів їх використання, охорони та штучного відтворення. Недотримання цих норм призводить до збіднення ресурсних можливостей природного середовища, порушення матеріально-енергетичного обміну в геосистемах. Наприклад, зайве використання води в умовах передгір’їв і верхніх річкових терас призводить до активізації процесів ерозії, карсту, зсувів. Разом з тим в низов’ях річок при цьому загострюється нестача води, збіднення флори і фауни, засолення грунтів.

Принцип повноти інформації. Під цим принципом мається на увазі необхідність володіння всією необхідною інформацією про структуру і функціонування ландшафтів перед своїми господарським освоєнням. При недостатніх знаннях про природу геосистем їх господарське освоєння може привести до непередбачених негативних наслідків в результаті прояви неврахованих у виробничій практиці прямих і зворотних зв’язків між компонентами природи. Яскравим прикладом може послужити висихання Аралу в результаті скорочення стоку Амудар’ї і Сирдар’ї, обумовленого освоєнням нових земель в басейнах цих річок в другій половині ХХ століття.

Принцип необхідності різноманітності. При здійсненні заходів охорони природи і її перетворенні необхідно приділяти особливу увагу різноманітності природних умов, перш за все, збереження біологічного різноманіття флори і фауни. Наприклад, рослинність відіграє важливу роль в стійкості геосистем, запобігання таких явищ, як змив грунту, селі, лавини. Антропогенні ландшафти з однотипною рослинністю (наприклад, монокультура бавовнику або рису) легко піддаються зубожіння через погодні змін або сільськогосподарських шкідників. Тому завжди необхідно забезпечувати достатній рівень природного різноманіття територій.

ПОДІЛИТИСЯ: