1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Географічна оцінка

Географічна оцінка

Оцінка природного середовища відображає її сприятливість з точки зору тих чи інших суспільних потреб. Оцінка природних умов і ресурсів, а також геосистем з точки зору комфортності середовища життя населення або можливостей господарського використання називається географічної оцінкою. Зазвичай компоненти природи і геосистеми оцінюються в географії з точки зору землеробства, тваринництва, рекреації, будівництва.

Географічна оцінка включає наступні етапи:

a) визначення мети і завдань географічної оцінки (наприклад, оцінка певної ділянки річкової долини з метою будівництва водосховища);
б) складання переліку необхідних для оцінки показників і даних;
в) вивчення (вимір) справжніх і перспективних характеристик досліджуваної території (наприклад, геологічної будови, розмірів, висоти, крутизни схилів ділянки річкової долини, середніх витрат води і каламутності річки і т.д.);
г) оцінка кожного компонента природи досліджуваної території (геологічної будови, рельєфу, клімату і т.д.) на основі отриманих показників;
д) узагальнення оцінок всіх компонентів природного середовища та отримання кінцевих оціночних висновків (наприклад, про можливості і раціональності споруди водосховища на даній ділянці річки);
е) складання підсумкових таблиць, графіків, карт за матеріалами географічної оцінки території.

Залежно від конкретних цілей географічної оцінки природних умов використовуються кількісні та якісні критерії. Якісні критерії відображають ступінь сприятливості (комфортності) природного середовища з точки зору певних суспільних потреб і виражаються такими словесними формулюваннями, як «дуже сприятливий», «сприятливий», «среднеблагопріятний», «малосприятливий», «несприятливий».

Наприклад, з точки зору дорожнього будівництва рівнини оцінюються як дуже сприятливі, піщані пустелі як сприятливі, хвилясті рівнини як среднеблагопріятние, адири як малосприйнятливі, а гори як несприятливі.

Кількісна оцінка заснована на певних цифрових показниках. Наприклад, при оцінці агрокліматичних ресурсів з точки зору можливості вирощування ячменю враховуються такі кількісні критерії: для дозрівання скоростиглих сортів ячменю необхідна сума температур вище + 10 ° C протягом вегетаційного періоду в обсязі 1000-1400 ° C, для середньостиглих -1400-1800 ° C , а для пізньостиглих – понад 1800 ° C.

Оцінка земельних ресурсів. Земельні ресурси оцінюються в самих різних господарських цілях. Особливо поширена оцінка їх з точки зору землеробства. Умови розвитку землеробства визначаються, в основному, рельєфом, агроклиматическими ресурсами, грунтовим покривом, рівнем залягання і властивості ґрунтових вод, забезпеченістю території водними ресурсами та іншими географічними факторами.

До простих геосистемам віднесені передгірні рівнини і верхні тераси річкових долин. На цих землях добре забезпечений горизонтальний відтік грунтових вод завдяки оптимальному ухилу рельєфу і складу гірських порід (лесових поверхню стелить водопроникними гравійними відкладеннями). Це сприяє низькою засоленості грунтів, що робить дані геосистеми дуже сприятливими для землеробства.

До геосистемам середньої складності відносяться верхні ділянки конусів виносу і дельт. Відтік підземних вод забезпечений, але в деяких пониженнях рельєфу їх рівень близький до поверхні, що викликає підвищену засоленість ґрунту. Рельєф може сприяти водної та вітрової ерозії. Це вимагає посадки лісозахисних смуг.

Складними геосистемами вважаються середні частини конусів виносу і дельт, а також нижні тераси річок. Горизонтальне рух підземних вод слабке, при зрошенні їх рівень піднімається і в грунті накопичується сіль. Для запобігання засолення доцільно спорудження горизонтальних і вертикальних систем дренажу – відведення грунтових вод.

До дуже складним геосистемам відносяться кінцеві ділянки дельт, підніжжя передгірних рівнин, адири, плато, височини. Відтік грунтових вод в них не забезпечений, і рівень підземних вод швидко піднімається при зрошенні. Для боротьби з засоленням і заболочуванням земель в цих геосистемах необхідне створення густий мережі колекторів, використання науково обґрунтованих прийомів обробітку грунту, промивка земель.

Оцінка рекреаційних ресурсів територій. Умови і особливості геосистем, які сприяють використанню території з метою рекреації (відпочинку населення), називаються рекреаційними ресурсами. До них відносяться красиві лісові пейзажі, береги океанів і морів, полонини, озера, печери, цікаві форми рельєфу, рідкісні, красиві види рослин і тварин.

Рекреація (від лат. «Відновлення, заповнення») – сфера досить широка, що включає не тільки відпочинок як такої, а й відновлення здоров’я, культурно-пізнавальний проведення часу людей.

Відпочинок може бути організованим і неорганізованим. Організований відпочинок – це відпочинок у спеціальних рекреаційних закладах з необхідними умовами. Неорганізований відпочинок – це відпочинок людей в довільно обраної ними місцевості.

Мета відпочинку також може бути різною: лікувальної, оздоровчої, спортивної, просвітницької і т.д.

Рекреація різниться і з точки зору сезону. До літніх видів відпочинку відносяться: купання, засмага, піші прогулянки та екскурсії, човновий спорт, риболовля, збирання плодів, ягід і грибів, кінні прогулянки, альпінізм та інші. У зимовий час практикуються такі види відпочинку, як гірськолижний спорт, підлідна рибалка, спортивне полювання, загартовування.

Об’єктом рекреаційної оцінки може бути ландшафт або його частину. При розміщенні рекреаційних установ велике значення має ландшафтний аналіз території. При цьому вибираються найбільш комфортні і привабливі з точки зору рекреації ландшафти. Наприклад, річкові долини, гірські схили, озера, водосховища, приморські пляжі, ліси і т.д.

Велике значення при розміщенні санаторіїв, будинків відпочинку має також географічна оцінка конкретної місцевості.

При рекреаційної оцінці ландшафтів велика увага приділяється також їх естетичної привабливості. Основну роль при цьому відіграють рельєф, водні об’єкти, рослинність. На заключній стадії оцінки враховуються умови для будівництва рекреаційних комплексів в межах конкретних геосистем і ступінь їх стійкості до рекреаційної навантаженні, тобто до впливу потоку відпочиваючих на природне середовище.

ПОДІЛИТИСЯ: