Гендерна рівність/нерівність в Хорватії

Прагнення Хорватії стати членом Євросоюзу накладає відбиток на її політику щодо дотримання прав людини, в тому числі в питаннях забезпечення рівності між статями. Зокрема, в 2003 році був прийнятий Закон про гендерну рівність. Цими питаннями займається Урядова комісія з гендерної рівності; в різних державних структурах (наприклад, в Міністерстві оборони Хорватії) також існують аналогічні комітети.

На законодавчому рівні користуються захистом як жінки в цілому, так і матері. Жінкам заборонено працювати в сферах, пов’язаних з важким, напруженим і шкідливим працею.

Виборчі права хорватські жінки отримали в 1945 році. За підсумками виборів 2007 року в хорватському парламенті представлена ​​31 жінка, що становить 20,26% від загального числа депутатів. Станом на травень 2009 року жінки займали в уряді Хорватії 3 міністерських посади з 18.

Провідні жіночі організації: БІСЕР (заснований жінками-біженцями в Загребі); НОНА (мультимедиацентр в Загребі); «Карета» (центр допомоги жінкам-жертвам геноциду і сексуальних злочинів, скоєних під час воєн і збройних конфліктів); Мережева жіноча програма; B.a.b.e. (Zte active, be emancipated) APTEA; Хорватське жіночий рух за мир; Матері за мир; Суспільство хорватських жінок-фахівців; Жіноча група: ненасильство і толерантність; Жіноча організація «Весна».

Після падіння комуністичного режиму в Хорватії відзначалася своєрідна «консервативна революція»: принцип статевого рівноправ’я сприймався як символ «старого режиму». Жінки були витіснені на «узбіччя» політичного життя, нерідко їх роль в житті суспільства зводилася лише до ведення домашнього господарства та виховання дітей. Експерти вказують, що в Хорватії на практиці відсутні чіткі механізми захисту прав жінок. Відзначається незначне представництво жінок в органах влади, низький рівень їх участі в бізнесі, а також недолік всеосяжної і адекватної статистики з гендерної проблематики.

Велике занепокоєння у хорватських правозахисників викликає заборона абортів, обумовлений як позицією католицької церкви і праворадикальних організацій, так і урядової «Програмою демографічного розвитку». Іншими незахищеними жіночими групами вважаються матері-одиночки, жінки старшого віку, жінки-циганки. За підтримки ЄС і ОБСЄ розробляються механізми усунення гендерної нерівності.

Посилання на основну публікацію