Гендерна рівність/нерівність в Туреччині

Зі встановленням республіки і в результаті реформ роль жінок в турецькому суспільстві помітно підвищилася. У 1930 році жінкам було надано право голосу на виборах до місцевих органів влади, а в 1934 році жінки отримали право обирати і бути обраними до парламенту країни.

Державну гарантію прав жінок забезпечує створене в 1930 році Головне управління статусу жінки. У 1985 році Туреччина приєдналася до Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Конституція Турецької Республіки в ст. 10 вказує, що «жінки і чоловіки мають рівні права …».

Важливим кроком на шляху усунення нерівності статей з суспільного життя стало прийняття в 2002 році закону, який визнав рівні права чоловіків і жінок на статус глави сім’ї, раніше закріплений виключно за чоловіками.

Жіноче населення Туреччини бере активну участь у громадському житті країни. Найстаршою з жіночих організацій є Союз турецьких жінок, створений ще в 1924 році. Також відомі Федерація жіночих об’єднань, Асоціація захисту жіночих прав, «Жінки за права жінок».

Жінки представлені в політиці 24 депутатами ВНЗТ, складовими 4,36% від загальної кількості парламентаріїв. Тюляй Тутля є головою Конституційного суду Туреччини, на регіональному рівні на посаді мерів частка жінок становить 0,56%, до складу рад мерій входить 2,42% жінок, в провінційні ради – 1,8%. Крім того, 12 жінок представляють Туреччину в зарубіжних країнах, перебуваючи на посаді послів.

У 1993 році Тансу Чиллер стала першою в історії країни жінкою, що зайняла пост прем’єр-міністра.

Проблеми жіночого населення в Туреччині багато в чому традиційні для всіх країн регіону. Головною є фізичне насильство по відношенню до жінок з боку їхніх чоловіків, батьків і братів. Жінка, викрита в подружній зраді або постраждала від згвалтування, може бути вбита родичем в інтересах «захисту честі» сімейства. Побої можуть послідувати за найменшу провину жінки. Побиття і вбивства тривають незважаючи на внесення в 2004 році в КК Туреччини положень, що посилюють відповідальність за подібні злочини. У тому ж 2004 році парламент відхилив пропозицію про введення кримінальної відповідальності за адюльтер, яка могла додатково погіршити становище жінок.

Своєрідною проекцією конфлікту світської і релігійної альтернатив у сфері гендерних відносин є ситуація з використанням релігійної символіки в побуті. Жінки, які віддають перевагу носити хіджаб, стверджують, що піддаються дискримінації з боку прихильників світських цінностей, що не дозволяють з’являтися в хустці в цілому ряді громадських місць.

Посилання на основну публікацію