Гендерна рівність і нерівність Швейцарії

В кінці 1950-х років першими виборчі права отримали мешканки франкомовних кантонів, але на федеральному рівні право на участь у виборах жінки отримали тільки в 1971 році, в той час як у багатьох менш демократичних країнах жінки придбали це право ще на початку XX століття (після другої світової війни в Європі, крім Швейцарії, жіночого голосування не було тільки в Ліхтенштейні). Більш того, в кантоні Аппенцелль-Іннерроден жінки не брали участь у виборах аж до 1990 року. Вперше пропозицію про надання жінкам рівних виборчих прав було винесено на референдум в 1959 році, але тоді вона була відхилена (при цьому в референдумах тоді також брали участі тільки чоловіки). У 1959 році жінки кантонів Невшатель і Під домоглися надання їм виборчих прав в рамках цих кантонів, що стало першим кроком до вирішення 1971 року.

У 1985 році була прийнята поправка до конституції, що закріплює права жінок обиратися і бути обраними нарівні з чоловіками. У 1984 році першою жінкою, обраною у Федеральна рада, стала Елізабет Копп. Наступним кроком на шляху до рівноправності став закон 1985 року, за яким було закріплено рівноправність жінок в сімейних відносинах.

У 1991 році відповідно до постанови Міської ради Берна, кількість представників тієї чи іншої статі в його складі не повинно перевищувати 60%.

За результатами виборів 2007 року в Національній раді число жінок-депутатів становило 59 осіб (29,5% від загальної чисельності депутатів), в Раді кантонів – 10 осіб (21,74% від загальної чисельності членів палати).

Рут Дрейфус стала першою жінкою-президентом Швейцарської Конфедерації (1999 рік). У 2007 році президентом Швейцарської Конфедерації була Мішелін Калмі-Ре.

Незважаючи на те що протягом довгого часу жінки в Швейцарії були позбавлені виборчого права, вони ще в XIX столітті отримали доступ до вищої освіти. Разом з тим поширені серед швейцарців соціальні і психологічні стереотипи щодо гендерного рівноправ’я свідчать, що Швейцарія залишається однією з найконсервативніших країн Європи: жінки вважають за краще не займатися кар’єрою, а залишатися в рамках традиційної ролі матері і домогосподарки.

У країні 46% жінок працюють неповний день; оскільки традиційно виховання дітей є прерогативою жінок, то вони змушені поєднувати трудову діяльність і домашні обов’язки.

Посилання на основну публікацію