Фінляндія в Другій світовій війні

Зростання напруженості у відносинах з Радянським Союзом визначався декількома факторами. Формально СРСР виступив з пропозицією про зміну кордонів, яке стало предметом переговорів сторін, що проводилися з весни 1938 року. Радянське керівництво побоювалося зростання впливу іноземних держав в Фінляндії і використання її території для агресії проти СРСР. Для політичної еліти Фінляндії протистояння з СРСР перетворювалося на питання виживання.

Криза у відносинах між країнами настав восени 1939 року. У відповідь на наполегливе прохання СРСР про відновлення переговорів з питання про кордон Фінляндія почала загальну мобілізацію, оскільки вимоги СРСР включали в себе неприйнятну для фінів поступку частини Карельського перешийка – стратегічного району Фінляндії, де були розташовані її ключові оборонні рубежі ( «лінія Маннергейма»). Переговори закінчилися безрезультатно, і 30 листопада 1939 року вибухнула радянсько-фінська війна.

Фінляндія змогла серйозно підготуватися до війни, використовуючи географічні і кліматичні переваги своєї території, проте в лютому 1940 року «лінія Маннергейма» була прорвана Червоною Армією, а фінські війська опинилися на межі поразки.

13 березня 1940 року в Москві було підписано договір, за яким Фінляндія визнавала умови СРСР і поступалася частину своєї території (близько 10%).

У 1940 році Фінляндія і Німеччина підписали ряд угод про співпрацю. 26 червня 1941 року Фінляндія вступила у війну проти СРСР. Крім окупації територій, які відійшли до СРСР за підсумками договору 1940 року, Фінляндія зайняла Східну Карелію.

Разом з тим після поразки німців у Сталінградській битві фіни почали шукати шляхи виходу з війни. Німеччина намагалася утримати Фінляндію від укладення миру з СРСР, проте у вересні 1944 року перемир’я було підписано.

Паризький мирний договір між СРСР і Фінляндією 1947 містив умови обмеження збройних сил Фінляндії, а також неучасті країни в союзах і коаліціях, спрямованих проти інших держав.

Посилання на основну публікацію