Естонія у складі СРСР

Після включення Естонії до складу Радянського Союзу форсованими темпами йшла радянізація республіки. У відповідь на переслідування щодо національної еліти і спроби колективізувати сільське господарство почалася збройна боротьба проти радянської влади. Хуторяни, у яких сам метод господарювання історично зумовив такі риси характеру, як загострений індивідуалізм і готовність захищати своє майно силою, підтримували опір, яке тривало аж до початку 1950-х років. У республіці йшла свого роду громадянська війна (проте меншого масштабу, ніж в Литві або Західній Україні), в якій безземельні батраки на боці радянської влади протистояли заможним хуторян. Проти повстанців проводились військові операції, а співчуваюче населення піддавалося депортації в східні райони Радянського Союзу. Згасання бойових дій сприяла і поступова стабілізація економічного життя.

Специфікою економічного розвитку Естонії було те, що республіку розглядали як нову велику будівництво соціалізму, від якої був потрібний швидкий показовий успіх. В економіку Естонії були вкладені значні кошти з федерального бюджету СРСР, що дозволило досягти більш високого рівня життя, ніж в інших союзних республіках. Крім того, можливість легального підтримки культурних і економічних зв’язків з Фінляндією, особливо чітко проявилася в 1970-1980-х роках, сприяла формуванню уявлення про республіку як про «радянської Скандинавії». Подібним специфічним амбіціям сприяли не тільки успіхи економічного розвитку, а й допускає в республіці більш розкутими суспільна атмосфера, яку можна порівняти тільки з обстановкою в сусідніх Латвії та Литві. Курортна система Естонії виконувала для радянських громадян функцію сурогатного «вікна в Європу». Аналогічна ситуація складалася і довкола портового комплексу, що передбачала постійну присутність в республіці іноземців.

Посилання на основну публікацію