Епохи горотворення

Періоди, коли на місці гір з’являлися низькі рівнини, неодноразово повторювалися в історії Землі. І кожного разу вони змінювалися епохами:

  • зростання континентів;
  • піднімання гір;
  • відступання морів.

Вершини утворених гір досягали холодних шарів атмосфери, де випадаючі на них опади замерзали – починалося заледеніння, яке потім поширювалося на рівнину. Так відбувалося горотворення і зниженням рельєфу.

Епохи горотворення і наступного за ними вирівнювання становлять глобальний цикл, тобто цикл, який характерний для всієї планети.

Вважається, що Земля пережила кілька таких циклів середньою тривалістю близько 200 мільйонів років кожен. Зараз на планеті кінець альпійської епохи горотворення, коли активні надра все ще не дають заспокоїтися земній поверхні.

Про причини повторення епох гороутворення єдиної думки немає. Одні вчені вважають, що їх періодичність – відображення періоду обертання Сонця навколо центру Галактики (галактичного року, тривалістю якого дорівнює приблизно 200 мільйонів років).

На думку інших, причина утворення гір – рух окремих плит земної кори. Наприклад, по межі зіткнення південних і північних континентальних плит утворилася Альпійсько-Кавказько-Гімалайська гірська система.

Величезний ланцюг гір по окраїнах Тихого океану показує «наповзання» континентів на океани.

Загадка мікроконтинентів

Деякі острови, які розкидані в Світовому океані, за своєю будовою нагадують материки. У них є досить потужний, але більш тонкий, ніж у материків, гранітний шар. Подібний гранітний шар є і у підводних височин, на вершинах яких можна побачити форми рельєфу, які утворюються тільки на суші. Такі острови і височини отримали назву «мікроконтиненти».

Найбільший з «мікроконтинентів» – Новозеландське підводне плато, яке складає єдине ціле з південною частиною Нової Зеландії.

Більшість «мікроконтинентів» знаходиться в Індійському океані.

Вони можуть бути фрагментами околиць материків, які колись утворювали суперматерик Гондвану.

Посилання на основну публікацію